Казки про богатирів та лицарів. Сборник

Читать онлайн книгу.

Казки про богатирів та лицарів - Сборник


Скачать книгу
командир доповів цареві, що він убив злодіїв. Цар дуже зрадів:

      – Проси, що лиш хочеш, все дам у нагороду!

      – Хочу вашу наймолодшу доньку взяти собі за жінку.

      І цар пообіцяв. Де би не віддав доньку за такого витязя!?

      Покликав цар молодшу дочку:.

      – Но, доню моя дорога, лагодься на своє весілля.

      – Та за кого, няню, мене віддаєте?

      – За чоловіка, котрий нам урятував життя і зберіг скарбницю. Він повбивав двадцять чотири розбійники.

      – Добре, я за такого піду дуже радо.

      У царському палаці готується велика гостина. Молода весела. Але коли побачила свого нареченого, начальника сторожі, впала на землю й заплакала.

      – За сього я не хочу!..

      Потім схопилася і втікла, лишила нареченого. Цар – за нею:

      – Доню, та що сталося? Ти ж була весела, чому тепер плачеш?

      Дівчина розповіла.

      Тоді цар негайно послав гінців у ліс.

      – Як побачите трьох хлопців, кличте їх на весілля!

      Гості й не розходяться. А командирові сторожі така слава, що на дванадцяти подушках його посадили й довкола нього гостяться, співають…

      Гінці швидко знайшли трьох братів і кличуть на весілля.

      – За кого ж віддається молодша царівна?

      – За того, хто вбив уночі двадцять чотири розбійники.

      Хлопці посідали на коней і не стали доти, доки не прискакали до палацу.

      Коли вони ступили на першу його сходинку, з-під командира висунулася вже одна подушка. Стали на другу сходинку – вибилася друга… А коли ступили на дванадцяту, з-під нареченого упала остання подушка і він перевернувся разом зі стільцем…

      Царівна, як побачила молодшого з братів, то радісно скрикнула:

      – Се мій молодий!

      Командир сторожі сердито сказав:

      – Неправда, що він повбивав розбійників!

      – Доведи, що неправда!

      Той нараз показує відрізані носи.

      Тоді й хлопець вийняв свої докази. Люди перевірили й одразу підтвердили, що він має правду, бо у нього – кінчики розбійничих носів.

      – Але й сього ще мало! – вигукує царівна. – Най командир сторожі покаже мій перстень.

      А персня в того не було. Перстень мав царевич.

      Цар наказав обманщика повісити, а весілля справив усім трьом: молодша вийшла за молодшого з братів, середуща – за середущого, а старша – за старшого.

      І казці кінець.

      Королевич Мирко

      Раз у дуже далекому краї жив собі король. У нього були три сини, красні хлопці, як дуби. Лиш дивитися на них!

      Тішився король із своїх синів, але й журився, бо все думав, котрому із них передасть корону.

      Спершу хотів проголосити наслідником старшого, бо за законом так і мало бути. Далі подумав, що най буде королем найменший, Мирко, бо він наймудріший. А потім йому забаглося передати державу середущому.

      Та дарма було королеві сушити собі голову, бо на його державу напав цар-песиголовець із величезним військом. Дикі песиголовці перебили воїнів, спустошили країну, а білу челядь і дітей забрали у полон.

      У


Скачать книгу