Казки про богатирів та лицарів. Сборник
Читать онлайн книгу.
йому жаль, але йде далі. Бачить – летить ворон й у дзьобі щось світиться.
– Ба, що то?
Натяг лука і встрелив у ворона. Птах упав йому під ноги. Дивиться хлопець – а у дзьобі криця.
Прибігли брати і втретє надавали ляпасів. Тоді старший каже:
– Будемо йти в’єдно (вкупі), бо сей дурень усі свої стріли на дурниці випустить.
Рушили далі, а молодший сховав крицю в торбу.
Йдуть лісом усі троє й вийшли на галявину, а впоперек неї тікає серна. Пустили стріли і вбили серну.
– Браття, – говорить старший, – будемо вечеряти. Дивіться: колодязь. Там сядемо й приготуємо на вечерю м’ясо.
Потягли серну, а той колодязь незвичайний – з міді й шатро при ньому мідяне.
Оббілували забиту серну, зробили рожни і хочуть пекти. Але тільки зібралися розвести вогонь – нема чим підпалити! Мусять голодні лягати спати… Айбо молодший каже:
– Браття, ось ви добре дали мені по писку. Я розкладу-таки вогонь, але якщо ви згодні дістати ті ляпаси подвійно!
– Згодні…
Молодшому братові сього було доста, бо він був добрий хлопець.
– Ні, не підніму на вас руку. Я вам і так розкладу вогонь.
Взяв зі своєї торби кору, уламок кременю і крицю. Закресав і через якусь хвилину вже горіло вогнище.
Спекли м’ясо, наїлися, напилися з колодязя води й лягли в мідне шатро. Перед сном старший каже:
– Браття, спіть спокійно, я буду сторожити, щоб не погас вогонь.
Брати заснули, а старший не cпить.
До півночі в лісі була тиша. А опівночі одразу задув вихорище, аж лісом колише. Знялася страшна буря. Біля колодязя спустився семиголовий змій і просто – на царевича. Пороззявляв пащі, полум’ям все спереду себе палить.
Старший схопив шаблю і – на змія! Почалася боротьба. Хлопець геть охляв, але зрубав усі голови дракона. Коли відтяв сьому – так ослаб, аж сів. Тоді лиш отямився, як вогонь почав гаснути, бо кров змія заливала ватру. Ледве устиг вихопити одну головешку. Як брати повставали й знову пекли м’ясо, розповів їм, що уночі сталося.
Поснідали і рушили далі. Надвечір знову зустрілися коло мідного колодязя. Наносили дров, роздмухали вогонь і повечеряли.
– Тепер моя черга сторожити, – говорить середущий.;
Проходжується довкола вогню, приглядається, слухає. Раз лиш коло півночі задув вихорище, зчинилася буря й чотирнадцятиголовий Змій спустився до колодязя. Побачив багаття і просто – на хлопця! Палить його полум’ям. Царевич шаблею рубає сперед себе… Насилу переміг. Доки відтяв чотирнадцяту голову, кров майже що залляла вогонь – ледве встиг вхопити головешку й роздмухати ватру.
Рано брати повставали, й середущий розповів усе, як уночі боровся із змієм.
Знову йдуть на полювання. Ходили-блукали, щось там і підстрелили, а на вечір сіли коло мідного колодязя.
– Но, ще одну ніч переночуємо, а потім рушаємо далі.
Повечеряли.
– Тепер моя черга сторожити, – говорить молодший.
– Міркуй! – наказують йому. – Аж прилетить шаркань, а то напевно прилетить! Не соромся і пробуди нас. Ти ще молодий, приклич нас на поміч.
З