Фрош

      Співай і прославляй! По-твоєму не бути!

      (Співає).

      Одчини! Бо ніч іде.

      Одчини! Бо милий жде.

      Зачини! Світає день…

      Зібель

      Ну що ж, співай на славу їй пісень!

      Од цих пісень тобі ж колись завадить:

      Мене вже зрадила, чекай, тебе ще зрадить.

      Нехай кохається вона з домовиком,

      Вночі на пустирі стає із ним на речі,

      І цап, вертаючись додому од відьом,

      Хай на добраніч їм люб'язно промекече.

      Хіба я з розуму вже спав,

      Щоб за повією впадав?

      Які у біса їй привіти?

      Хіба що вікна потрощити!

      Брандер

      (гримнув кулаком по столі)

      Мовчать! Мовчать! Що за содом!

      Ви ж знаєте, я вмію жити:

      Тут всі закохані кругом,

      їх треба чимсь хорошим пригостити,

      Щоб все кінчилося ладом.

      Ось пісня вам нового крою,

      І всі тягніть приспів за мною.

      (Співає).[31]

      Раз криса в кухні завелась,

      Жила із сала й масла,

      Мов доктор Лютер, розплилась,

      Пузце собі напасла.

      Та кухар їй отрути дав,

      І білий світ немилий став,

      Неначе з закохання!

      Хор

      (весело)

      Неначе з закохання!

      Брандер

      Вона й туди, вона й сюди,

      Усе гризе, що знає,

      З усіх калюж пила води —

      Ніщо не помагає!

      Вона й навплиг, вона й навскач,

      її ж пече – хоч сядь та й плач,

      Неначе з закохання!

      Хор

      Неначе з закохання!

      Брандер

      І зо страху середо дня

      У кухню як не скоче!

      Упало край вогню, бідня,

      Так жалібно пискоче…

      Отруйник злий сміється лиш:

      «Ого, як солодко квилиш,

      Неначе з закохання!»

      Хор

      Неначе з закохання!

      Зібель

      Ех, ниці блазні! І чому б

      Із цього приводу радіти?

      Жарт – бідну крису отруїти!

      Брандер

      Чи ба, озвався крисолюб!

      Альтмаєр

      Ех ти, товстий, а тонкокожий,

      Ти, голомозина гладка!

      Недаром же і сам ти схожий

      Ураз на крису й пацюка.

      Мефістофель

      От, для початку придивися,

      Як весело живе гульвіса:

      Йому, крім ґуль, усе бридня,

      Справляє празника щодня.

      Хоч розум в'яне від безділля,

      Танцює кожен тут кругом,

      Мов кошенятко за хвостом;

      Аби легке було похмілля,

      Аби шинкар на віру дав —

      Ото йому усіх і справ.

      Брандер

      Що це за люди чудородні?

      Одразу знать, що лиш сьогодні

      До нас у місто прибули.

      Фрош

      Це правда. Лейпциг