ЛСД. Ліцей слухняних дружин. Ірен Роздобудько
Читать онлайн книгу.
в класі!
Ми аж здригнулися від вигуку пані Вчительки, котра ще й ляснула по столу указкою.
Тиша в класі. Геть емоції. Урок. Все, як завжди.
Тільки Ліл все ще не піднімала голови і я не могла бачити виразу її обличчя. Ну, так воно і мало бути: я забула, що Ліл ще з дев’ятого класу бігала за Тур, мов песик.
Потім почався літсуд…
Дорогий щоденнику!
Мусила зробити невеличку паузу. Бо зовсім заплуталась – стільки подій за один день. І про літсуд хочеться окремо розповісти, і про Тур. Власне, саме звістка про Тур, яку випадково підслухала Ліл, вплинула і на події на літсуді.
Тому – ще трохи про Тур…
Вона була чи не єдиною дівчиною з усього ліцею (крім тої, кульгавої), якій всі дивилися вслід. Просто не можна було не обернутися, побачивши її завжди усміхнені світло-зелені очі.
Через Тур ми – наш секстет – страшенно грішили протягом усього року. А саме: спостерігали за балами у скляні отвори на даху бальної будівлі! А все через те, щоб побачити, як танцює Тур…
О, ці бали! Боюся не розповісти про них у плині подальших подій. Тому зроблю ще один, сподіваюсь – останній! – відступ.
…Бали відбувалися кожного сезону і розподілялися на Літній, Осінній, Зимовий і Весняний.
Влаштовувалися ці бали лише для випускниць із флігеля в окремому приміщенні, оснащеному тільки для цієї мети. У цьому приміщенні була одна велетенська зала і дві вбиральні – жіноча і (єдина у всьому ЛСД!) чоловіча. У центрі – місце для живого оркестру, в кутку – безалкогольний шинквас із соками та кавою. Зала була влаштована так, щоб у ній не було жодного прихованого від ока пані Директорки та Виховательок місця. Все мало відбуватися на видноті.
На Літній бал з’їжджалося багато кандидатів. Він був найважливішим: на ньому гості-чоловіки придивлялися до випускниць, танцювали з кожною, пригощали соком і тістечками.
На Осінньому балу деякі кандидати – відсотків 10–20 – вже визначалися остаточно.
Зимовий закарбовував результат.
Весняний мав особливе значення: стовідсоткове покриття попиту!
Я вже розповіла, що відбулося з тою зганьбленою курсанткою, яка лишилася не обраною. Жахливе життя служниці, миття підлог, доїння корів і… ганебна смерть з безіменною могилою.
Думка про те, що нас можуть не обрати, висіла над нами всіма, наче дамоклів меч, і часом добряче псувала все наше існування в цьому затишному місці.
Так от, Тур була з «обраних» на першому ж балу!
Ми, наш десятий секстет, знали це напевно!
Адже…
Мушу зізнатися, бо ведення особистого щоденника вимагає правди і лише правди.
Адже ми… підглядали.
Так, так! Вибачте, дорога пані Директорко, але це правда.
І провина в цьому тяжкому злочині лежить лише на мені, присягаюсь!
Розповім, як я до цього додумалась.
Якось у вихідний, блукаючи довкола зачиненого Бального Будинку і мріючи, що колись його двері відкриються і переді мною, я… знайшла лазівку нагору.
Просто помітила високі перетинки, оповиті