Право на вбивство. Ксенія Циганчук
Читать онлайн книгу.
виснаженою. Пів години тому вона випила допіо[21], та воно не надто допомогло. А ще Артем – вони вранці посварилися.
Єгор гмикнув і відмахнувся:
– Я це розумію. Просто не хочеться ловити на собі ці погляди з-під лоба.
– Єгоре, ти перебільшуєш. Не так вже погано вони до тебе ставляться.
– Не перебільшую, – кисло заявив Скляр. – І взагалі, я більше не можу стирчати в тому маленькому вузенькому кабінетику, – поскаржився Єгор.
– Ми за тією адресою, що ви просили? – поцікавився патрульний за кермом.
Хлопець не без задоволення розжовував гумку, у той час, як салоном ширився свіжий м’ятний аромат. Його напарник тим часом балакав з командиром роти телефоном. З цими хлопцями Власта не була знайома.
– За тією, – кивнув Скляр. – Тільки зачекайте кілька хвилин. Дама з нами не їде, – Єгор звів на Власту запитальний погляд.
– Єгоре, зараз одинадцята. Я вже мала б бути в кабінеті Кулика.
Скляр скривився:
– Почекає.
Єгор обережно пошукав поглядом Гусейнова та Нагая – саме вчасно, щоб помітити, як слідчий та оперативник заходять до міськвідділу. Скляр голосно зітхнув та заплющив очі: подалі від міськвідділу йому дихалося легше. І тепер нарешті він може зосередитися на роботі. Кир’ях нещодавно відзвітував: експерти нині перевіряли знайдені в машині Павелкова відбитки. Єгор був майже певен, що хлопця вбив хтось із друзів чи знайомих: звична річ. За таких обставин він сподівався швидко розкрити злочин.
– До речі, я тобі розповідала, що буду тут сьогодні зранку.
Єгор здивовано подивився на неї, відірвавшись від думок про розслідування.
– Вибач, я забув. Думав, ти вільна. Думав, ти до мене прийшла в гості, – лукаво усміхнувся, та попри це очі його лишалися сумними.
Власта замислилася. Розсіяність для Скляра – останнім часом звичне явище.
– Єгоре, помирися з нею.
– Що? Ти про кого?
– Єгоре, ти прекрасно розумієш, про кого, – усміхнулася.
Скляр звів погляд на патрульних – ті обговорювали робочі моменти.
– Власто, ми з нею вже рік не те що не спілкувалися. Ми навіть не бачилися.
– І що?
– Що? Вона мене вже забула. У неї цілком може бути хтось інший.
Єгор пригадав нове фото, яке Таня зовсім недавно виклала в інстаграмі, і все всередині знову стиснулося. Хотілося кричати, від безвиході його кинуло в жар, легені стислися. Слідчий опустив вікно й вдихнув холодного повітря. Патрульний за кермом байдуже озирнувся, відчувши прохолоду, і відразу повернувся до розмови з напарником.
– Єгоре, я ж бачу, як ти переживаєш. Навіть коли хтось просто вимовляє ім’я «Таня», ти відразу супишся. Ну принаймні поговори з нею. Зустріньтеся. Кави разом випийте. Це ж ні до чого не зобов’язує.
– Власто, я не збираюся зараз обговорювати особисті питання, – процідив роздратовано Скляр, поглядаючи на патрульних. Йому аж ніяк не хотілося, щоб цю розмову хтось слухав. – Та й взагалі не маю наміру будь
Допіо – подвійне еспресо.