Право на вбивство. Ксенія Циганчук
Читать онлайн книгу.
в те, що ви з ним не мали конфліктів.
Двоє чоловіків дивилися один на одного. Слідчий зацікавлено спостерігав, як змінюється вираз обличчя Кирила Карпова: злість перетворилася на розгубленість. Він більше нічого не сказав, мовчки попрямував на кафедру.
– Зайдете сьогодні в міськвідділ – у вас візьмуть відбитки, – кинув навздогін Єгор.
Карпов різко озирнувся, та від подиву не промовив і слова: слідчий зблефував, коли заявив, що вони мають його відбитки! Скляр лиш глузливо посміхнувся.
Довжелезний коридор поволі порожнів: студенти та викладачі розбрідалися по аудиторіях. За дві хвилини все стихло, лиш де-не-де чулися кроки тих, хто ще не встигнув добігти до місця призначення.
За кілька хвилин з кафедри філософії знову вийшов Карпов. У руках він тримав стос паперів (очевидно, реферати) і темного кольору папку. Йшов він понуро, опустивши плечі. Взявшись за ручку дверей аудиторії (вони були лиш за два метри від кафедри), чоловік спинився, немов щось відчув. Озирнувся.
На нього мовчки витріщався слідчий, з яким щойно так безглуздо завершилася розмова.
Рівне. Вівторок, 17 березня 2020 року. 16:35
Скляр втомлено посміхнувся. Він знав, що знайде Кир’яха тут. Якщо його немає в кабінеті (але колеги при цьому запевняють, що той у міськвідділі), то, скоріше за все, він курить на вулиці.
– Я не буду гасити цигарку, – попередив Кир’ях, щойно помітив Єгора.
Єгор тільки байдуже махнув рукою. Обоє відійшли подалі від входу. Оперативник випустив дим з рота й тільки після цього заявив:
– Чув, що сталося. Ти хоч не посварися з Михайловичем, – порадив, маючи на увазі керівництво. – А Гусейнову можеш натовкти пиву. Покличеш – допоможу, – посміхнувся.
Єгор виглядав блідим і ніби ще більш худим (хоч куди ще більше білості та худорлявості?). Сьогодні Гусейнов офіційно передав одну зі своїх нових справ Єгорові – якийсь грабіж. Скляр і без того не знав, за що хапатися.
– Що робитимеш?
Скляр знизав плечима:
– А в мене є якийсь вибір? – нарешті озвався. – Я тільки не розумію, як Гусейнову вдалося відкараскатися від цього розслідування.
Кир’ях зробив глибоку затяжку – примружуючись від задоволення – і врешті викинув сигарету до смітника. Вирішив не дражнити Єгора – тόму й без того не легко.
– Єгоре, ти мов маленький, їй Богу. Ти що, Антона не знаєш? Пішов до керівництва – як завжди, з виразом на обличчі «Пошкодуйте мене, я такий нещасний» – і вуаля – справу віддають тобі, – розвів руками оперативник. – Він тебе ще з часів стажування в Харкові ненавидить. Він же ж так хотів поїхати туди.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги,