Право на вбивство. Ксенія Циганчук
Читать онлайн книгу.
гроші?»
– Ви що, мене в чомусь підозрюєте? – запинаючись, промовив Карпов.
«Переляк у поєднанні з обуренням – багато про що говорить».
Із сусідньої аудиторії вивалила група студентів, пройшла повз, голосно обговорюючи початок завтрашнього карантину. Ще мить – і з кафедри філософії (де Єгор і знайшов свого свідка) вийшли викладачі. Дві жінки років сорока в потворних окулярах зупинилися неподалік, ледь ковзнувши поглядом по Карпову та його гостеві. Вони стиха про щось балакали, та по напруженій поставі Скляр безпомилково визначив: дослухаються.
Єгор подумки усміхнувся: «Цікавість вбила кицьку».
З початком перерви в коридорі стало надто гамірно й двом чоловікам довелося пошукати спокійнішого місця. Колеги Карпова з досадою подивилися їм вслід, розуміючи, що намір дізнатися, що до чого, провалився. Врешті поліцейському та його свідку вдалося більш-менш усамітнитися, відійшовши в кінець довгого коридору до вікна.
– То де ви були, ви так і не відповіли? – суворо промовив Єгор. Слідчий сканував кращого приятеля Павелкова очима, намагаючись вирахувати, чи йому казатимуть правду.
– Вдома, – стенув той плечима.
Він не отримав відповіді, яка б підтвердила чи спростувала його підозри. Та воно й не потрібно: чіпкий погляд поліцейського сказав все за свого власника.
– Хто може це підтвердити?
– Ніхто. Я сам живу. Я весь день перевіряв контрольні студентів і писав дисертацію.
Хлопець дивився на Єгора знизу вверх, і подумки Скляр кепкував з цього переляканого Дон Жуана. А ще, його страшенно цікавило, чого той боїться.
– Але я не вбивав Андрюху. Навіщо мені це? – затараторив, у той час, як Скляр продовжував безмовно дивитися на нього.
Єгор відповів не відразу.
– Коли ви востаннє бачили його? – нарешті поцікавився слідчий.
– Минулого тижня, – Карпову відлягло, коли слідчий нарешті заговорив.
Мовчанка поліцейського лякала значно більше.
– Точніше.
– На позаминулих вихідних. У неділю. Зустрілися випити пиво.
Карпов хотів щось додати, та раптом запнувся. Скляр запам’ятав цю паузу.
– Де ви були? Де пили пиво?
– У Броварні на Грушевського.
– У його машині знайдено ваші відбитки.
Насправді поліція поки що змогла встановити лише одну з трьох осіб, чиї відбитки знайшли в машині. І вони належали не Карпову. Та Єгор вирішив піти ва-банк.
– І чого б це? – іронічно поцікавився Карпов. – Ми з ним приятелювали. Я неодноразово їздив з ним у його автівці.
– Ви сварилися з ним останнім часом? Мали якісь конфлікти?
– Та н-ні. Ми ніколи не сварилися, ми ж приятелювали, – стенув плечима чоловік.
Сунув руки до кишені, проте майже відразу вийняв та схрестив на грудях.
«Схрещені руки – захисна реакція. Чого ти боїшся, га?»
Скляр мовчки вдивлявся в обличчя хлопця. Ось доглянута борода чорного кольору, вуса, почервонілі від