Цент на двох. Фрэнсис Скотт Фицджеральд
Читать онлайн книгу.
крізь підсвічений атлас як темний випираючий прямокутник. Це їй сподобалось – вона спалахнула молодим заразливим сміхом, і Мерлін виявив, що він теж відразу із задоволенням до нього приєднався.
– Він там залишився! – весело закричала вона. – Він справді залишився?
Для обох ця подія здавалася вершиною блискучого абсурду. Їх сміх змішався, наповнив книгарню, і Мерлін був радий дізнатись, що її голос є глибоким і сповненим чаклунства.
– Спробуйте інший, – раптом запропонував він, – спробуйте червоний.
При цьому її сміх посилився і їй довелося спиратися руками на стопку, щоб утриматись.
– Спробуйте інший, – вона ледве зуміла вимовити між спазмами радості. – О боже, спробуйте інший!
– Спробуйте дві.
– Так, спробуйте дві. О, я задихнусь, якщо не перестану сміятися. Ось, поїхали.
За словами розпочалася дія, вона підхопила червону книгу і послала її плавною гіперболою до стелі, де вона опустилася в лампу поруч із першою. Минуло кілька хвилин, перш ніж будь-хто з них зміг би зробити більше, ніж хитатися туди-сюди в безпорадному сміху; але потім за взаємною згодою вони зайнялися спортом заново, і ця думка виникла у них в унісон. Мерлін схопив велике, спеціальне видання французького класика і жбурнув його вгору. Аплодуючи власній влучності, він взяв бестселера в одну руку та книгу про окуляри в іншу, і, затамувавши подих, дивився як Кароліна робила свій кидок. Після цього справа пішла швидко і шалено – іноді вони чергувались, і, спостерігаючи, він виявляв, наскільки вона гнучка в кожному русі; іноді хтось із них робив кидок за кидком, підбираючи найближчу книгу, відсилаючи її, і тоді ледь вистачало часу, щоб прослідкувати її політ, перш ніж потягнутись за іншою. Протягом трьох хвилин вони звільнили трохи місця на столі, і лампа з багряного атласу настільки розпухла від книжок, що ледь не лопнула.
– Дурна гра, баскетбол, – зневажливо крикнула вона, коли наступна книжка полишала її руку. – Дівчатка з середньої школи грають у жахливих штанцях.
– Ідіотська, – погодився він.
Вона зробила паузу в акті підкидання книг і несподівано поклала наступну на стіл.
– Я думаю, що тепер у нас є місце де присісти, – сказала вона серйозно.
Це було дійсно так; вони очистили достатньо місця для двох. Мерлін зі слабким відтінком переживання глянув за скляну перегородку містера Мунлайт Квіла, але три голови все ще серйозно гнулися над своєю роботою, і було видно, що вони не бачили, що відбувається в магазині. Тож, коли Кароліна поклала руки на стіл і вмостилася на ньому, Мерлін спокійно наслідував їй, і вони сиділи пліч-о-пліч, дуже щиро дивлячись один на одного.
– Мені потрібно було вас побачити, – почала вона з досить патетичним виразом у карих очах.
– Я знаю.
– Це було останнього разу, – продовжувала вона, і її голос трохи тремтів, хоч вона і намагався тримати його стійким. – Я злякалася. Мені не подобається, що ви їсте за комодом. Я так боюся,