Лісова пісня. Драматичні поеми. Лірика (збірник). Леся Українка
Читать онлайн книгу.
ти, нiчко, швидше минала!
Вибач, коханая! Ще ж я не знала
днини такої, щоб була щасна
так, як ти, нiченько, так, як ти, ясна!
Чом ти, березо, така журлива?
Глянь, моя сестронько, таж я щаслива!
Не рони, вербо, слiз над водою,
буде ж, матусенько, милий зо мною!..
Батьку мiй рiдний, темненький гаю,
як же я нiченьку сюю прогаю?
Нiчка коротка – довга розлука…
Що ж менi суджено – щастя чи мука?
Мiсяць сховався за темну стiну лiсу, темрява наплила на прогалину, чорна, мов оксамитна. Нiчого не стало видко, тiльки жеврiє долi жар, позосталий вiд огнища, та по вiнку iз свiтлякiв знати, де ходить Мавка помiж деревами: вiнок той яснiє то цiлим сузiр’ям, то окремими iскрами, далi тьма i його покриває. Глибока пiвнiчна тиша, тiльки часом легкий шелест чується в гаю, мов зiтхання у снi.
Дія II
Пiзнє лiто. На темнiм матовiм листi в гаю де-не-де виднiє осiння прозолоть. Озеро змалiло, берегова габа* поширшала, очерети сухо шелестять скупим листом.
На галявi вже збудовано хату, засаджено городець. На однiй нивцi пшениця, на другiй – жито. На озерi плавають гуси. На березi сушиться хустя, на кущах стримлять горщики, гладишки* Трава на галявi чисто викошена, пiд дубом зложений стiжок. По лiсi калатають клокiчки – десь пасеться товар. Недалечко чутно сопiлку, що грає якусь моторну, танцюристу мелодiю (мелодiї № 11, 12, 13).
Мати Лукашева(виходить з хати й гукає)
Лукашу, гов! А де ти?
Лукаш (виходить з лiсу з сопiлкою i мережаним кийком у руках)
Тут я, мамо.
Мати А чи не годi вже того грання?
Все грай та грай, а ти, робото, стiй!
Лукаш Яка ж робота?
Мати Як – яка робота?
А хто ж обору* мав загородити?
Лукаш Та добре вже, загороджу, нехай-но.
Мати Коли ж воно, оте «нехай-но», буде?
Тобi б усе ганяти по шурхах
з приблудою, з накидачем отим!
Лукаш Та хто ганяє? Бидло* ж я пасу,
а Мавка помагає.
Мати Одчепися
з такою помiччю!
Лукаш Сами ж казали,
що як вона глядить корiв, то бiльше
дають набiлу*.
Мати Вже ж – вiдьомське кодло!
Лукаш Немає вiдома, чим вам годити!
Як хату ставили, то не носила
вона нам дерева? А хто садив
города з вами, нивку засiвав?
Так, як сей рiк, хiба коли родило?
А ще он як умаїла квiтками
попiдвiконню – любо подивитись?
Мати Потрiбнi тi квiтки! Таж я не маю
у себе в хатi дiвки на виданню…
Йому квiтки та спiви в головi!
Лукаш знизує нетерпляче плечима i подається йти.
Куди ти?
Лукаш Таж обору городити!
(Iде за хату, згодом чутно цюкання сокирою.)
Мавка виходить з лiсу пишно заквiтчана, з розпущеними косами.
Мати (непривiтно)
Чого тобi?
Мавка Де, дядино, Лукаш?
Мати Чого ти все за ним? Не випадає
за парубком так дiвцi уганяти.
Мавка Менi нiхто такого не казав.
Мати Ну, то хоч раз послухай – не завадить.
(Прикро дивиться на Мавку.)
Чого