Лісова пісня. Драматичні поеми. Лірика (збірник). Леся Українка
Читать онлайн книгу.
ти сам в собi не розумiєш,
хоча душа твоя про те спiває
виразно-щиро голосом сопiлки…
Лукаш А що ж воно таке?
Мавка Воно ще краще,
нiж вся твоя хороша, люба врода,
та висловить його i я не можу…
(Смутно-закохано дивиться на нього i мовчить хвилинку.)
Заграй менi, коханий, у сопiлку,
нехай вона все лихо зачарує!
Лукаш Ей, не пора менi тепера грати!
Мавка То пригорни мене, щоб я забула
осю розмову.
Лукаш (оглядається)
Цить! почують мати!
Вони вже й так тебе все називають
накидачем…
Мавка (спалахнула)
Так! хто не зрiс мiж вами,
не зрозумiє вас! Ну, що се значить
«накинулась»? Що я тебе кохаю?
Що перша се сказала? Чи ж то ганьба,
що маю серце не скупе, що скарбiв
воно своїх не криє, тiльки гойно
коханого обдарувало ними,
не дожидаючи вперед застави?
Лукаш Була надiя, що вiддячусь потiм.
Мавка I знов чудне, незрозумiле слово –
«вiддячуся»… Ти дав менi дари,
якi хотiв, такi були й мої –
немiрянi, нелiченi…
Лукаш То й добре,
коли нiхто не завинив нiкому.
Ти се сама сказала – пам’ятай.
Мавка Чому я маю сеє пам’ятати?
Мати (виходить iз-за хати)
Се так ти жнеш? А ти се так городиш?
Лукаш поспiшно поволiк дерево за хату.
Коли ти, дiвонько, не хочеш жати,
то я ж тебе не силую. Вже якось
сама управлюся, а там на вiсень,
дасть бiг, знайду собi невiстку в помiч.
Там є одна вдовиця – моторненька, –
сама припитувалась через люди,
то я сказала, що аби Лукаш
був не вiд того… Ну, давай вже, любко,
менi серпочка – другого ж немає.
Мавка Я жатиму. Iдiть до конопель.
Мати йде через галяву до озера i криється за очеретом.
Мавка замахує серпом i нахиляється до жита. З жита раптом виринає Русалка Польова; зелена одiж на їй просвiчує де-не-де крiзь плащ золотого волосся, що вкриває всю її невеличку постать; на головi синiй вiнок з волошок, у волоссi заплутались рожевi квiти з куколю, ромен, березка.
Русалка Польова (з благанням кидається до Мавки)
Сестрице, пошануй!
Краси моєї не руйнуй!
Мавка Я мушу.
Русалка Польова
Уже ж мене пошарпано,
всi квiтоньки загарбано,
всi квiтоньки-зiрниченьки
геть вирвано з пшениченьки!
Мак мiй жаром червонiв,
а тепер вiн почорнiв, наче крiвця пролилася,
в борозенцi запеклася…
Мавка Сестрице, мушу я! Твоя краса
на той рiк ще буйнiше запишає,
а в мене щастя як тепер зов’яне,
то вже не встане!
Русалка Польова (ламає руки i хитається вiд горя, як од вiтру колос)
Ой горенько! косо моя!
косо моя золотая!
Ой лишенько! красо моя!
красо моя молодая!..
Мавка Твоїй красi вiк довгий не судився,
на те