Тому, що ти є. Дара Корній
Читать онлайн книгу.
гніву й зачудування Маші.
– Машо, розумієш, наша Стирка, хоча і не глибока й не гірська, та все ж холоднюча річка. Утопитися, може, і не втопишся, однак від переохолодження помреш через три хвилини. Якраз під мостом у річку впадає три джерела. Тож твій товариш не злякався, а досить мудро вчинив. Запевняю тебе як лікар. Інстинкт самозбереження, Машо.
Маша якусь мить ошелешено дивиться на нахабу, який посмів перервати її. Але замість «не лізь не у свої справи, старий козел», – о, вона ще й не таке сказати може, Олександр на власні вуха чув, – запопадливо всміхнувшись, привітно промовляє:
– Доброго дня, Олександре Петровичу! Ой, я тут із подругою так забалакалася, що й не помітила вас.
– Нічого, діло молоде. А от із такими стрьомними, чи як там ви, молоді, зараз кажете, завданнями я б не поспішав. Знаєш легенду про міст Скупого кохання, який ти щойно згадувала? Таке купання може дуже погано закінчитися.
Маша заперечливо хитає головою.
– Розкажіть, Олександре Петровичу, будь ласка. Ви так рідко щось розповідаєте. Усе я талалайкаю.
Подруга Мар’яша, принаймні так її назвала Маша, стоїть мовчки й розглядає на вітрині цінники на продуктах, навіть голови не повертає в їхній бік, уникаючи розмови.
Олександр несподівано навіть для себе каже:
– А чому б і ні? Розкажу. Може, тоді тобі, Машо, у голову не приходитимуть такі-от ідеї.
Отож місточок Скупого кохання. Ніхто не знає напевне, чому його так назвали. Розповідають різні легенди. Одна з них дуже правдивою видається чи принаймні поетичною. Кажуть, що мешкала колись у нашому місті дуже вродлива й дуже самозакохана панночка, красивішої від якої не було в околиці й поза нею. Звісно, не мала вродливиця спокою через надокучливих кавалерів. А оскільки кохала щиро панна лише себе й ніхто їй не був потрібен, то вигадала заради забави таку гру: давати-загадувати залицяльникам різні нереальні завдання. Ну майже така, як ти, Машо. Хто їх виконає – міг стати чоловіком красуні. Завдань було лише два, а не три, як то зазвичай буває в казках. Перше – побороти здоровенного бика голіруч. Після першого завдання всі кавалери, які погоджувалися на це, або гинули під копитами страшного розлюченого звіра, або залишалися каліками. Жодного разу справа до другого завдання так і не доходила. Можливо, тому, що жоден хлопець не припав до серця вродливиці, а можливо, тому, що насправді любила вона щиро тільки себе. Та ось одного разу проїздив містом бравий козак Іскра. Врода дівчини засліпила розум відважного парубка. Хоча хлопець сподобався панночці, усе ж вирішила вона для годиться і його випробувати. Іскра на диво швидко розправився з лютим биком, позбивавши йому руками роги. Друге завдання здалося козакові ще легшим. Викупатися в річці між трьома джерелами. Він стрибнув у воду і… не випірнув. Легенда запевняє, що річка забрала мужнього козака собі за чоловіка й навіть тіла не віддала. Жаль охопив душу вродливиці, підійшла паночка до краю річки, і скотилася з її щоки скупа сльоза простісінько у воду, одна-однісінька.