Сяйво. Стівен Кінг
Читать онлайн книгу.
як «Оверлук», що рекламувався в курортній секції недільного випуску «Нью-Йорк Таймс», мусив бути маленьким, кругленьким, з блідим, обрезклим обличчям (радше схожим на Хлопчика-Пончика Піллсбері[69]), він мусив мати тоненькі, наче олівцем намальовані, вусики на кшталт якоїсь зірки фільмів-мюзиклів сорокових років, темні очі, французький акцент і мерзотний характер.
Хеллоран таки мав темні очі, але то і все. Це був високий чорношкірий чоловік з помірною гривою волосся в стилі «афро», яке вже починало братися білим інеєм. У нього був м’який південний акцент, і ще він багато сміявся, демонструючи зуби надто білі й рівні, щоби бути чимсь іншим за вінтажні вставні щелепи «Сірз і Роубак» зразка тисяча дев’ятсот п’ятдесятого року[70]. В її батька теж такі були – верхня і нижня, – він називав їх Роубакерсами, час від часу їх кумедно перед нею випинаючи за столом під час вечері… і завжди, як зараз пригадалося Венді, робив це, коли матір виходила з кухні по щось або до телефону.
Денні витріщився вгору на цього чорношкірого велетня в костюмі з тонкої синьої шерсті «сардж», а потім посміхнувся, коли Хеллоран легко його підхопив і, посадовивши собі на згин ліктя, сказав:
– Ти ж не залишаєшся тут, на горі, на всю зиму.
– Авжеж, залишаюся, – заперечив Денні з сором’язливою усмішкою.
– Та нє, ти рушиш на південь до Сейнт-Піта[71] разом зі мною і навчатимешся куховарити, і гулятимеш по пляжу збіса кожного вечора, роздивляючись на крабів. Правильно?
Денні захоплено захихотів і похитав головою, мовляв, ні. Хеллоран опустив його долі.
– Якщо збираєшся передумати, – сказав Хеллоран серйозно, нахилившись до нього, – то краще роби це швидше. Не мине й тридцяти хвилин, як я сидітиму у своїй машині. Після того мине ще дві з половиню години, і я сидітиму біля тридцять другого виходу терміналу Б, у Стейпелтонському міжнародному аеропорті, що в місті, яке стоїть на висоті одна миля від рівня моря, у штаті Колорадо. Через три години після того я орендую автомобіль в аеропорті Маямі і прямую до сонячного Сейнт-Піта, не терплячись влізти в купальні труси і попросту регггочучи собі в кулак з усіх тих, хто безвилазно застряг в снігах. Утямки тобі, мій хлопчику?
– Так, сер, – відповів Денні, посміхаючись.
Хеллоран знов обернувся до Джека з Венді:
– Схоже, гідний хлопак росте.
– Нам теж так здається, – сказав Джек, подаючи руку. Хеллоран її потиснув. – Мене звуть Джек Торренс. Це моя дружина, Вінніфред. З Денні ви вже познайомилися.
– І це було вельми приємно. Мем, а ви Вінні чи Фредді?
– Я Венді, – відповіла вона, посміхаючись.
– Гаразд. Це краще, ніж ті два імені, я так гадаю. Нам сюди. Містер Уллман хоче, щоби ви тут усе оглянули, отже, оглядини ви й отримаєте. – Він похитав головою, стиха промурмотівши: – А як же радісно мені буде побачити його востаннє.
Хеллоран розпочав для них екскурсію з обходин найграндіознішої кухні з усіх, які лишень Венді бачила в своєму житті.
Створений 1965 року популярний анімований рекламний персонаж харчової компанії «Pillsbury» у вигляді ніби зліпленої з тіста фігурки хлопчика в кухарському ковпаку.
Тут натякається на добротну саморобність: заснована 1888 року торговельно-виробнича компанія «Sears and Roebuck» до 1950-х років надавала послугу «зубні протези поштою» – замовивши комплект спеціального воску, клієнт за вкладеною інструкцією знімав зліпки зі своїх щелеп, надсилав їх фірмі і за кілька тижнів отримував готові вставні щелепи.
St. Petersburg – засноване 1888 року місто, найбільше у Флориді.