---

Скачать книгу

---

росте на дюйм.

      Джек обперся об спинку стільця. І як же йому почати?

      Матір зацікавлено зиркнула на нього, і він почав – він мав почати саме зараз:

      – Мамо, якби мені ненадовго довелося піти, з тобою все було б гаразд?

      – Що ти маєш на увазі – «все гаразд»? І що ти маєш на увазі – «ненадовго піти»?

      – Чи змогла б ти… Тобто чи не буде в тебе проблем із дядьком Морґаном?

      – Я можу дати раду старому Слоуту, – відповіла вона з натягнутою посмішкою. – У будь-якому разі, певний час я можу давати йому раду. До чого це все, Джекі? Ти ж нікуди не збираєшся.

      – Я маю це зробити, – сказав він. – Справді.

      Тоді він збагнув, що скидається на дитину, яка випрошує іграшку. На щастя, підійшла офіціантка з тостами на підставці й бокатою склянкою томатного соку. На мить він відвів погляд, а тоді побачив, як мама намащувала на трикутничок тосту джем із горнятка на столі.

      – Я маю піти, – сказав він.

      Мама дала йому тост. Її обличчям промайнуло відлуння якоїсь думки, але вона промовчала.

      – Мамо, можливо, певний час ти мене не побачиш, – вів далі Джек. – Я спробую тобі допомогти. Саме тому я маю піти.

      – Допомогти мені? – перепитала вона, і Джек припустив, що її холодна недовіра на сімдесят п’ять відсотків була справжньою.

      – Я хочу спробувати врятувати тобі життя, – відповів хлопчик.

      – І це все?

      – Я можу зробити це.

      – Ти можеш урятувати мені життя. Дуже цікаво, малюче Джекі; із цього можна було б зробити шоу для суботнього прайм-тайму. Ніколи не думав про укладання сітки телепередач? – Вона відклала вимащений у червоний колір ніж й насмішкувато розширила очі; але під маскою навмисного нерозуміння Джек розгледів дві речі. Відблиск її страху та незначну, ледь уловиму надію на те, що він, можливо, і справді зможе щось зробити.

      – Навіть якщо ти мені заборониш, я все одно це зроблю. Тож краще було б, якби ти дозволила.

      – О, та це просто чудова угода. Особливо зважаючи на те, що я зовсім не тямлю, про що ти говориш.

      – Гадаю, все ж таки тямиш – гадаю, ти маєш певні здогади, мамо. Бо тато точно зрозумів би, про що я кажу.

      Її щоки почервоніли, а вуста заціпилися до тонкої смужки.

      – Це настільки несправедливо, що аж ницо, Джекі. Ти не можеш використовувати те, про що Філіп міг би знати, проти мене.

      – Те, що він знав, а не те, що він міг би знати.

      – Те, що ти верзеш, – лайно собаче, синку.

      Офіціантка, що ставила перед Джеком тарілку з яєчнею-бовтанкою, смаженою картоплею по-домашньому та сосисками, гучно зітхнула. Коли вона продефілювала геть, мати стенула плечима.

      – Здається, я не здатна підібрати правильний тон для спілкування з персоналом тут. Але собаче лайно є собаче лайно, цитуючи Ґертруду Стайн[44].

      – Я збираюся врятувати тобі життя, мамо, – повторив він. – І мені доведеться здолати довгий шлях, аби знайти дещо і принести назад, щоб вилікувати тебе. І саме це я збираюся зробити.

      – Мені б хотілося знати, про що ти говориш.

      Звичайнісінька

---

Скачать книгу