Талісман. Стівен Кінг
Читать онлайн книгу.
згірклого бруду. Його дивні сірі очі врочисто вдивлялися в блакитні Джекові. Джек відчув, як сечовий міхур важчає, тож намагався не підмочити штани.
– Хто ти? – запитав Озмонд.
Ці слова зависли в повітрі між ними трьома.
Джек знав, що капітан дивиться на нього із суворим виразом обличчя, за яким не міг сховати відчай. Він чув кукурікання півнів і гавкання собак. Звідкілясь долинав гуркіт карети, що наближалася.
«Скажи мені правду; я розпізнаю брехню, – казали ті очі. – Ти скидаєшься на одного поганого хлопчика, якого я вперше зустрів у Каліфорнії – ти він і є?»
І якусь мить уся правда тремтіла в нього на вустах:
«Джек, я Джек Сойєр, так, я той малий із Каліфорнії, королева цього світу була моєю матір’ю, от тільки я помер, і я знаю твого боса, я знаю Морґана – дядька Морґана, – і я розкажу тобі все, що ти захочеш знати, тільки припини дивитися на мене так своїми гіпнотичними очима, бо я лише дитина, а діти завжди роблять так – вони розповідають, розповідають усе…»
А тоді він почув мамин голос, і суворість у ньому межувала з глумом:
«Ти збираєшся все вибовкати цьому типу, Джекі? ЦЬОМУ типу? Від нього ж тхне відділом розпродажів чоловічої парфумерії, а сам він скидається на середньовічний варіант Чарлза Менсона [69]… Але чини так, як вважаєш за потрібне. Ти можеш надурити його, якщо захочеш – і навіть не спітнівши, – але чини, як вважаєш за потрібне».
– Хто ти? – перепитав Озмонд, підсуваючись іще ближче, і на його обличчі Джек прочитав абсолютну впевненість – він звик отримувати всі потрібні йому відповіді від людей… і не тільки від дванадцятирічних дітлахів.
Джек глибоко, рвучко вдихнув («Коли ти хочеш досягнути максимальної гучності – коли хочеш, щоб тебе почули на останньому ряду балкона, – застосовуй діафрагму, Джекі. Тоді звук легко проходить крізь голосові зв’язки назовні») і заверещав:
– Я ЗБИРАВСЯ ПОВЕРНУТИСЯ! БОГОМ КЛЯНУСЯ!
Озмонд, який нахилився ще ближче в очікуванні на розбитий, безсилий шепіт, відскочив, наче Джек простягнув до нього руку й ударив. Він наступив на хвостик однієї зі стрічок свого батога чоботом і мало не перечепився через них.
– Ти Богом забитий малий виродок…
– Я ЗБИРАВСЯ! БЛАГАЮ НЕ БИЙТЕ МЕНЕ, ОЗМОНДЕ, Я ЗБИРАВСЯ ПІТИ НАЗАД! Я НІКОЛИ НЕ ХОТІВ ПРИХОДИТИ СЮДИ. Я НІКОЛИ, Я НІКОЛИ, Я НІКОЛИ…
Капітан Фаррен стрімко кинувся вперед і вдарив його по спині. Джек простягнувся в багнюці, досі волаючи.
– Він дурко, я ж казав тобі, – почув Джек капітанові слова. – Я прошу вибачення, Озмонде. Будь певним, я виб’ю з нього дух. Він…
– Та що він узагалі тут робить? – завищав Озмонд. Його писклявий сварливий голос скидався на вищання базарної баби. – Що твій сопливий плюгавий байстрюк тут робить? І не намагайся показати мені його пропуск! Знаю, що він його не має! Ти протягнув його сюди, щоб нагодувати зі столу королеви… а ще, гадаю, щоб украсти срібло королеви… він поганий… одного погляду
Чарлз Міллз Менсон – американський злочинець, серійний убивця. У 1960-х роках очолював культову гіпі-комуну, членів якої спонукав до низки гучних та жорстоких убивств в околицях Лос-Анджелеса в Каліфорнії, зокрема до вбивства дружини Романа Поланскі. Цікаво, що відомий музикант Мерілін Менсон «позичив» прізвище саме в цього серійного вбивці, а ім’я – у Мерілін Монро.