Талісман. Стівен Кінг
Читать онлайн книгу.
пробило четверту, двері відчинилися – ніби та абсолютна порожнеча бару слугувала лише привабливою декорацією, що мала на меті заманити Джека всередину, подібно до невинної на вигляд сарраценії зі смачним запахом – і з дюжину чоловіків у робочому одязі повільно зайшли сюди. Лорі увімкнула музичний автомат, пінбол та «Космічних завойовників». Дехто з чоловіків гучно привітався зі Смоукі, що посміхався своїм єхидним осміхом, виставляючи напоказ великий набір замовлених поштою зубів. Більшість замовили пиво. Двоє чи троє – «Чорного росіянина». Один із них, член клубу «Хорошої погоди» (Джек був майже певен щодо цього), – кидав четвертаки в музичний автомат, викликаючи голоси Мікі Джиллі[95], Едді Реббіта[96], Вейлона Дженнінґза[97] та інших. Смоукі наказав йому взяти з комірчини відро зі шваброю та помити танцмайданчик перед сценою, що самотньо стояла, очікуючи на вечір п’ятниці та «Хлопців з долини Дженні». А коли підлога висохне, Смоукі хотів, щоб Джек наніс на неї «Пледж»[98].
– Ти зрозумієш, що роботу виконано, коли побачиш власне усміхнене відображення на підлозі, – сказав Смоукі.
Ось так і розпочалася його служба в «Пивниці Апдайка в Оутлі».
Ближче до четвертої-п’ятої ми починаємо крутитися.
Ну, якщо чесно, не міг він сказати, що Смоукі аж надто збрехав йому. До миті, коли він, поївши, відсунув тарілку та почав працювати, бар був порожнім. Але до шостої вечора в пивницю натовклося з п’ятдесят відвідувачів, і дебела офіціантка Ґлорія прийшла на роботу. Деякі клієнти зустрічали її криками та тюгуканням. Ґлорія приєдналася до Лорі та взялася розносити кілька карафок вина, багато «Чорного росіянина» і океани пива.
Окрім барил з «Бушем», Джек витягував один за одним ящики з пляшками пива. Там, звісно ж, був «Будвайзер», а також деякі улюблені завсідниками місцеві марки: «Дженесі», «Ютіка Клаб», а також «Роллінґ Рок». Руки хлопчика почали вкриватися мозолями, а спина боліла.
Між відвідуванням комірчини за ящиками пляшкового пива та походами туди ж, щоб «витягни мені барило, Джеку» (фраза, яка вже викликала в нього мало не тваринний жах), хлопчик повертався на танцмайданчик зі шваброю, відром та великою пляшкою «Пледжа». Одного разу прямісінько над його головою пролетіла порожня пивна пляшка, дивом оминувши лише на кілька дюймів. Джек відхилився, і його серце забилося швидше, коли пляшка розбилася об стіну. Смоукі вивів п’яного хулігана з бару, ощирившись фальшивими крокодилячими зубиськами. Коли Джек визирнув у вікно, то побачив, що п’яниця з такою силою гамселив лічильник на стоянці, що з нього вискочив червоний прапорець «ПОРУШЕННЯ».
– Ходи сюди, Джеку! – нетерпляче покликав Смоукі з бару. – Тебе ж не зачепило, правда? То прибери цей безлад!
За півгодини Смоукі послав його в чоловічий туалет. Обдовбаний чоловік середнього віку зі стрижкою в стилі Джо Пайна[99] стояв біля одного з двох засипаних льодом[100] пісуарів. Однією рукою він тримався за стіну, а другою розмахував великим необрізаним членом. Калюжа блювоти
Мікі Лерой Джиллі (нар. 1936) – американський кантрі-музикант, співак, композитор і піаніст. За версією журналу «People», є одним із найпопулярніших музикантів у США, бо має в активі 17 хітів № 1, а також зірку на Голлівудській алеї слави.
Едді Реббіт (1941–1998) – американський гітарист, співак і композитор музики кантрі.
Вейлон Дженнінґз (1937–2002) – американський співак, один із найпопулярніших музикантів кантрі. Він сформував гурт «The Texas Longhorns».
«Пледж» – очищувальний засіб.
Джо Пайн (1924–1970) – американський теле-і радіоведучий, який одним із перших запровадив агресивну тактику поведінки з гостем програми, яка передбачала суперечки із запрошеним та аудиторією.
Один із найдешевших способів автоматичного зливу.