Полювання на дрохв. Петро Лущик
Читать онлайн книгу.
відкрив атлас, знайшов південний схід. Озеро Сент-Франсіс лежало кілометрах ста від американського кордону і до нього було не менше шестисот кілометрів.
«До вечора встигну!» – подумав Тед Стрепет.
Він розплатився за сніданок, вийшов з бару. Сонце вже піднялося над дахами і вступило у свої права. Тед перетнув вулицю і сів у машину. Насамперед перерахував гроші. Майже тисяча. Вони пригодяться, хоч і тануть швидко. Поклав у бокову кишеню два паспорти й авіаквитки. Ще раз перевірив зброю і сховав під сидінням. В дорогу він готовий.
Тед завів «вольво». Набираючи швидкість, він виїхав на центральну вулицю, яка вела на північ, в Канаду.
13
Дорога весело бігла під колеса і залишилася позаду. Машин на автостраді майже не було, тому Тед Стрепет дозволив собі розслабитися. Стрілка спідометра не опускалася нижче позначки 70. Сонце сліпило справа, і Тед подякував Андрієві за затемнені вікна автомобіля.
Щойно він минув Покіпсі – невеличке містечко, не більше півтора десятка тисяч жителів. Як в інших містах, люди або вже святкували, або готувалися до святкування. Що ж, якщо у людей все гаразд, то, думав Тед, можна дозволити собі таку розкіш: посвяткувати на свята. Йому згадалися рідні пенати, коли в селі завжди була робота – на свята і в будні, літом і зимою, й лише неділя іноді приносила відносний відпочинок.
А зараз він у такій ситуації, що будь-яке не те що святкування, не те що відпочинок, а просто розслаблення недопустиме. Двоє трупів. Мері в заручниках. Що з нею буде? І що буде з ним самим? І найголовніше, хто? Хто стоїть за цим всім? Судячи з того, як він легко відірвався від них, це не професіонали. Ті просто не дали б йому такої можливості. Мафія? Яка? Місцева? Російська чи своя? Погана організація. Ніхто не знає про його пошуки. А ось і ні, заперечив собі Стрепет. Знав хтось. Але хто?
Він прогнав у пам’яті всі свої контакти за останні місяці. Жодним словом чи жестом Тед не виказав нікому, що мав намір цього літа нарешті почати пошуки невідомого скарбу. Раніше не варто і згадувати – три роки він був повністю поглинений навчанням, тому навіть не згадував про нього. Навіть дома, куди він приїжджав минулого літа, батько не цікавився його справами – просто забавний ребус, не більше.
Але за ним слідкували. Може, навіть з Лондона. Він же не перевірявся! Хто ж цікавитиметься архівним щуром, який раптом чомусь вирішив покопатися в історії невідомої більшості британців країни.
(Теда дуже нервувала та необізнаність британців, що межувала з непристойністю. Вони, наприклад, не знали про Україну нічого. Абсолютно. Вони навіть не знали, що існує така країна. Один шкільний адміністратор на якійсь вечірці довго розпитував Теда, звідки він. Україна не справила на нього ніякого враження. Тоді Тед вдався до прийому, який ніколи його не підводив. «А про Чорнобиль ви чули?» – запитав він. «О так! – зрадів адміністратор. – Ми навіть збирали допомогу, але де він знаходиться – не знаю!»)
Британці тут ні при чому. Тоді й американці відпадають: вони ж приїхали в Штати після Лондона!
На чолі