Бен-Ґуріон. Держава за будь-яку ціну. Том Сегев
Читать онлайн книгу.
почати з черкеса Хасана. Однієї ночі вони повели улюбленого коня Краузе до схованки й розбудили керівника, сказавши, що його кінь зник. Краузе намагався викликати Хасана, але дарма.
«Черкес поїхав», – зазначив Бен-Ґуріон. Деякі з робітників, яких Краузе відправив до арабського села в пошуках Хасана, знайшли його в «смертельному угарі» після «пиятики з друзями». Краузе звільнив його і призначив на це місце члена Колективу Цві Беккера. «Перший бій було виграно», – писав Бен-Ґуріон, ніби знову був серед переможців. У січні 1908 року «Бар-Гіора» було покликано на нічне пасовище. Бен-Ґуріон часто розповідав цю історію, а пізніше казав, що якби Краузе не дозволив перемогти єврейським наглядачам, державу Ізраїль не було б збудовано.[276] Черкеси відреагували досить очікувано – стріляли по фермі, ніч за ніччю, протягом кількох тижнів. Зростав ризик початку бойових дій.
Кампанія «Бар-Гіора», розпочата проти неєврейських охоронців, вимагала швидкого реагування. Єврейські робітники, серед яких і Бен-Ґуріон, по черзі патрулювали ферму. Він розповідав про дощову зимову ніч, коли нічого не міг побачити перед собою ані на крок. «Ми з моїм партнером змушені були триматися руками один за одного», – зазначив Бен-Ґуріон. Вони навіть не могли говорити, тому що «наші голоси губилися в штормі». Вони були в захваті, коли Краузе для них закупив прості двоствольні мисливські гвинтівки. «Ми гралися з гвинтівками, як маленькі діти, і не відкладали їх ані на хвилину, – писав Бен-Ґуріон. – Ми їли, гуляли, милися у душі, читали й розмовляли з гвинтівкою в руках чи на плечах». «Ми виглядали як банда злодіїв, – казав він. – Один чистить бочку, інший проводить цільову практику, один навантажує та розвантажує кулі, інший ними наповнює пояс боєприпасів, порівнюють свої гвинтівки, перераховуючи переваги та недоліки кожної, вішають їх на стіну і знову знімають, перекидаючи їх через плече, і не знімають, доки не лягають спати».
Але «Бар-Гіора», місцевий «елітний підрозділ», лишився для Бен-Ґуріона недосяжним. Знову глибоко образившись, він поїхав із навчальної ферми та запропонував свої послуги трудівника одному з фермерів мошави.
Будинки селища стояли на схилі пагорба, на вершині якого була навчальна ферма. Коли охорона ферми була передана «Бар-Гіора», інші фермери також почали наймати єврейських охоронців. «Це була перша мошава, яка залучила єврейських охоронців», – пізніше писав Бен-Ґуріон; для нього важливо було стверджувати, що він там був присутній серед «першої нічної охорони».[277]
Його роботодавець Авраам Рогачевський прийняв його у себе як члена сім’ї, і Бен-Ґуріон почувався там добре. «Як приємно та легко орати!», – нахвалював він. Час від часу віл заважав його думкам, відхиляючись від шляху і вимагаючи повернутися на місце. «Коли ми їдемо прямо, я повертаюся до своїх мрій», – писав він. Ця людина залишила тепло у його серці на все життя.[278] Напередодні він розважався зі своїми друзями; онук Рогачевського писав,
Текст промови Бен-Ґуріона на вечері, присвяченому Еліяху Краузе, від 15 листопада 1951 року, BGA.
Ben-Gurion 1955b, p. 311ff.; Hadani 1955, p. 223ff.; Ben-Gurion 1971a, pp. 17, 37,44ff; текст промови Бен-Ґуріона з нагоди святкувань у Седжері від 25 вересня 1962 року, BGA.
Текст промови Бен-Ґуріона з нагоди святкувань у Седжері від 25 вересня 1962 року, BGA; лист Бен-Ґуріона до батька від 1 лютого 1908 року, наведений у Erez 1971, p. 116; Hador, Jan 24, 1950; запис зі щоденника Бен-Ґуріона від 21 січня 1955 року, BGA; лист Бен-Ґуріона до Ларни Яшар від 6 грудня 1970 року; лист Бен-Ґуріона до Голдмана від 2 березня 1969 року, BGA.