Межа Фундації. Айзек Азимов
Читать онлайн книгу.
взагалі було безальтернативне. Потім він напевно зможе приймати рішення самостійно.
Він відчув – спрямувавши свою об’єднану з комп’ютером свідомість до того, що назовні, – що може відчувати стан верхніх шарів атмосфери; бачити погодні умови; виявляти інші кораблі, що роями злітали й сідали. Усе це потрібно було брати до уваги, і комп’ютер брав це до уваги. Тревіз зрозумів, що як комп’ютер цього не зробить, то йому варто лише забажати – і все буде виконано.
Ось вам і всі стоси з описами програми – їх не було. Тревіз згадав про сержанта-техніка Краснета й усміхнувся. Він досить часто читав про ту колосальну революцію, що її здійснять у світі гравітаційні двигуни, але злиття комп’ютера з розумом досі було державною таємницею. А це точно буде ще більша революція.
Він розумів, що час минає. Він точно знав, котра зараз година за місцевим часом Термінуса та за галактичним стандартом.
Як йому звільнитися?
І щойно ця думка з’явилася в його мозку, руки звільнилися, стільниця повернулася в попередню позицію, а Тревіз залишився із самими власними, непідсиленими, відчуттями.
Він почувався сліпим і безпорадним, ніби його певний час підтримувала, захищала, а тепер покинула якась суперістота. Якби він не знав, що може встановити зв’язок будь-якої миті, це відчуття змусило б його розплакатися.
Та тепер він просто доклав зусиль, щоб відновити орієнтацію в просторі й пристосуватися до обмежень, а відтак піднявся й вийшов з кімнати.
Пелорат підняв голову. Він, звичайно ж, уже налаштував зчитувач і сказав:
– Він працює просто чудово. Тут прекрасна пошукова програма. Ви знайшли пульт управління, мій хлопчику?
– Так, професоре. Усе добре.
– У такому разі чи не маємо ми щось зробити перед вильотом? Я маю на увазі якийсь самозахист. Ми не мусимо пристібатися пасками безпеки чи щось таке? Я шукав інструкції, але нічого не знайшов, і це мене рознервувало. Довелося звернутися до бібліотеки. Чомусь, коли я займаюся своєю справою…
Тревіз витягнув руки, ніби намагаючись перекрити та зупинити цей потік слів. Йому довелося говорити голосніше, щоб перекричати співрозмовника:
– Усе це непотрібно, професоре. Антигравітація рівнозначна безінерційності. Тут не виникає відчуття прискорення, коли змінюється швидкість, оскільки все на кораблі переживає зміну одночасно.
– Ви хочете сказати, що ми не знатимемо, коли злетимо й опинимося в космосі?
– Саме так, бо саме зараз, коли я з вами розмовляю, ми вже злітаємо. Ми прорвемося крізь верхні шари атмосфери за лічені хвилини й через півгодини будемо в космосі.
Здавалося, що Пелорат трохи зіщулився, витріщившись на Тревіза. Його довгастий прямокутник обличчя став такий порожній, що, навіть позбавлений абсолютно всіх емоцій, випромінював величезну тривогу.
Тоді його очі зарухалися вправо-вліво.
Тревіз згадав, як почувався під час своєї першої подорожі за межі атмосфери.
Він сказав якомога буденніше:
– Янове,