Межа Фундації. Айзек Азимов
Читать онлайн книгу.
чотиригранника, але прорахуйте таку можливість, і ви зрозумієте, що швидше помрете від старості трильйон трильйонів разів, ніж матимете хоча б п’ятдесятивідсоткову ймовірність побачити таке цікаве явище.
– Ви маєте на увазі, якби ви тоді сиділи за комп’ютером?
– Ні, – презирливо відповів Тревіз. – Якби я керував комп’ютером, послуговуючись власними відчуттями та реакціями, нас ударили б іще до того, як я зрозумів би, що відбувається. Комп’ютер працює сам, реагуючи в мільйони разів швидше, ніж ви або я. – Він різко простягнув руку. – Янове, дозвольте мені показати, що може робити комп’ютер і яким є космос.
Пелорат витріщився на нього. А потім засміявся.
– Не впевнений, що мені хочеться це знати, Ґолане.
– Звичайно ж, ви не впевнені, Янове, тому що не знаєте, що вас очікує. Ризикнімо! Ходімо! У мою кімнату!
Тревіз тримав співрозмовника за руку, наполовину ведучи, наполовину тягнучи його за собою. Сідаючи за комп’ютер, він сказав:
– Ви колись бачили Галактику, Янове? Дивилися на неї?
– Тобто в небі? – запитав Пелорат.
– Так, звичайно. Де ж іще?
– Бачив. Усі її бачили. Варто лише підняти голову.
– Ви колись вдивлялися в небо темної безхмарної ночі, коли Діаманти за горизонтом?
Діамантами називали ті нечисленні зорі, достатньо блискучі й близькі до Термінуса, щоб із помірною яскравістю світити в його нічному небі. Це була маленька групка, що простягалася вшир не більш ніж на двадцять градусів, і більшу частину ночі вони всі перебували за горизонтом. Окрім цієї групки, була ще невелика кількість тьмяних зірок, ледь помітних для неозброєного ока. А більше й нічого, крім слабкої білизни Галактики, – саме такого неба й варто очікувати, коли живеш у світі на кшталт Термінуса, на самісінькому краю найвіддаленішої галактичної спіралі.
– Думаю, що так, але навіщо вдивлятися? Це звичайна картина.
– Авжеж, звичайна, – сказав Тревіз. – Ось чому її ніхто й не бачить. Навіщо дивитися на те, що завжди перед очима? А тепер ви її побачите, і не з Термінуса, де завжди заважають туман і хмари. Ви побачите Галактику такою, якою вона б ніколи не показалася вам з Термінуса, хоч би як ви вдивлялись у небо і хоч якою б безхмарною і темною була ніч. Як мені б хотілося ніколи раніше не бути в космосі, щоб я, як і ви, міг уперше побачити Галактику в її неприкритій красі.
Він підштовхнув до Пелората крісло.
– Сідайте, Янове. Думаю, це забере небагато часу. Мені ще потрібно звикнути до цього комп’ютера. З того, що я вже відчув, розумію, що зображення голографічне, тож нам не буде потрібен екран. Він встановлює прямий контакт із моїм мозком, але я думаю, що зможу створити об’єктивне зображення, яке побачите й ви. Вимкнете світло? Ні, що за дурниці я кажу. Це зробить комп’ютер. Залишайтеся на місці.
Тревіз установив з’єднання з комп’ютером, тримаючи руки тепло й безпосередньо.
Світло потьмяніло, а тоді повністю згасло; Пелорат заворушився в темряві.
Тревіз сказав:
– Не хвилюйтеся, Янове. Мабуть, мені ще