Остання крапля. Галина Цикіна
Читать онлайн книгу.
залізти під куртку.
Жінці хоч і приємно було бесідувати з Тарасом, але вона не хотіла більше тримати на морозі маленьке створіння, до того ж боялася, що запах сечі от-от сягне чоловікових ніздрів. Сусід зрозумів її міміку й жести й досить незграбно почав прощатися.
– Вероніко, – спинився він, – якщо потребуватимеш допомоги, будь-якої, звертайся.
– Добре.
«І чого це я так рознервувалася від його слів? Людина просто допомогу пропонує».
– Як ти хоч назвала свою знахідку? – кинув він їй наостанок.
Вероніка ще раз поглянула на песика. Одне вухо в нього стирчало, інше висіло, він мав величезні сірі очі й ніс, що трішки підпух після удару об ґанок.
– Носик, – усміхнулася жінка. – Його звати Носик.
Розділ 8
Антон Доля наніс на обличчя крем для гоління і завмер, розглядаючи своє відображення у дзеркалі. Широкі брови, довгий із кривинкою ніс, тонкі стиснуті у стрічку губи. Він був цілковито схожий на батька в молодості, за винятком погляду. Ні, не очей, а саме погляду. Щойно він зрозумів, що це мати так завжди дивилася на всіх і все, із якоюсь зверхністю і відразою. На мить чоловікові здалося, що то вона споглядає на нього з люстра, готова кинути черговий свій докір.
Антон провів далі піною і наткнувся долонею на малесенький, ледь помітний рубець на підборідді. Він добре пам’ятав той день.
Його батько від природи був людиною безтурботною і завжди любив усе перетворювати на веселу гру. От і тоді. Антону було тринадцять, і в нього щойно почав з’являтися перший пушок на обличчі. Тож батько запропонував поголитися.
Їм тоді було так весело, що хлопець не помітив, як випадково порізав бритвою підборіддя. Антон зойкнув і почав швидко змивати краплі крові.
– Нічого, – усміхнувся батько, – ти ж мужик, терпи.
Він дістав із шухляди медичний пластир і заклеїв синову ранку.
– Ну що, полегшало? – запитав чоловік.
Антон не встиг відповісти, бо до ванної кімнати заскочила мати. Вона, вочевидь, почула його крик і прибігла рятувати свого хлопчика.
– Що ти робиш із дитиною? – відразу почала з крику.
– Ми просто вчимося голитися…
– Ти ідіот! – жінка схопила сина за плечі й віддерла пластир. – У нього там рубець лишиться!
– Який ще, в біса, рубець, – спробував виправдатися чоловік, але його слова потонули в материній лайці.
Усе переросло в чергову голосну сварку, а через кілька місяців батьки розлучилися.
Коли Антон, сапаючи і спотикаючись, наздогнав батька й запитав, чому він іде, той різко відповів:
– Бо твоя мати – монстр.
А потім поклав руку на синове плече і вже лагідніше промовив:
– Ніколи не довіряй жінкам. Єдине їхнє бажання – маніпулювати тобою.
Антон повернувся зі спогадів і виявив, що стоїть перед дзеркалом із намащеним піною обличчям. Він заходився голитися, не усвідомлюючи, що мати мала рацію. Рубець у нього таки лишився, і не тільки на тілі.
Вийшовши з ванної кімнати, чоловік почув легкий запах диму.