Остання крапля. Галина Цикіна
Читать онлайн книгу.
Ви повертаєтеся з-за кордону, і в той же день під ґанком знаходять труп бабці, що доглядала за вашим домом.
– Якщо у вас є конкретні звинувачення, пане прокуроре, я слухаю. Але попрошу не кидатися такими нікчемними словами просто так.
«Він розізлився. Отже, ним можна маніпулювати».
– То чому ви повернулися?
– Заробив достатньо грошей у Штатах, пригнав авто з Європи і приїхав додому, щоб пожити в мирі й спокої. Як бачите, моє бажання не здійснилося.
Мирослав набрав до рота повітря, щоб поставити Андрієві чергове запитання, але не встиг. До нього підійшов поліцейський, який нещодавно опитував цю парочку.
Коп відвів хлопця подалі й повідомив таке, що у прокурора волосся стало дибки.
«Схоже, цей Злий не такий добрий, яким хоче здаватися», – подумав Мирослав.
Хлопець повернувся до Вероніки та Андрія, які знову голосно сперечалися.
– Вероніко Андріївно, ви можете бути вільною, – промовив прокурор, – а вас, Андрію Миколайовичу, попрошу сісти до нас в авто. Хочу поставити вам кілька запитань у прокуратурі.
Мирослав побачив, що чоловік хотів обуритися, але не став. Очевидно, Злий зрозумів, про що його питатимуть.
Озирнувшись на свій будинок, розташований через два двори, прокурор таки сів у авто. Повагався, завів мотор і рушив за поліцейським ескортом, розуміючи, що сьогодні йому дістанеться від людини, небезпечнішої за будь-якого злочинця, – власної дружини.
Розділ 6
Тетяна Доля поспішала додому. Була впевнена: мати вже дратується, що її так довго немає з роботи.
Коли розлючений вітер жбурнув Тані в обличчя жменю холодного снігу, вона вкотре пошкодувала, що не погодилася на пропозицію Вероніки підвезти її додому. Тетяна ще хотіла сьогодні закінчити із журналами, тому, коли подруга запропонувала підкинути її, відмовилася. Але тепер розуміла, що журнали можна було заповнити й завтра. Очевидно, щось інше завадило Тетяні сісти з подругою в авто.
Заздрощі. Хоча Таня і відганяла від себе цю думку.
Насправді Тетяна Доля теж мала водійське посвідчення. Вони з Веронікою навчалися разом, тому й права отримували одночасно. Жінка завжди тішила себе тим, що предмети їй давалися легше, ніж подрузі, та й практику керування автомобілем вона склала з першої спроби, а не з третьої, як Вероніка.
Тетяна добре пам’ятала той день, коли вона, переповнена емоціями, примчала додому й відразу вмостилася за кермо батькових «жигулів». Вона увімкнула передачу й повільно стала виїжджати з двору, коли із дверей будинку вискочила мати. Вираз обличчя в неї був такий, ніби донька зібралася стрибати з дев’ятиповерхового будинку. Видно, вибігла просто з кухні, бо в руках тримала залізний ополоник.
– Ти що робиш?! – замахала вона ним.
Таня натиснула на гальма, а потім і зовсім заглушила мотор.
– Мамо, я отримала водійське посвідчення, – вирішила поділитися радістю Тетяна.
– Молодець! А тепер вилазь звідти.
– Тобто? Мамо, ти що, за мене хвилюєшся? Не варто. Інструктор