Лора. Історія одного божевілля. Дарина Гнатко
Читать онлайн книгу.
байдужливими, видавалося, що він уже й забувся про те божевілля, котре штовхало його в обійми невинної дівиці. Схоже, що він вирішив просто забути чарівну Сарочку Войтович. І то йому вдалося.
Через деякий час він знайшов собі коханку.
Й Сара не втрималася.
Вона поїхала геть із Кременчука.
Поїхала за кордон, умовивши Микольського на мандрівку європейськими столицями. Розалія Яківна отримала від доньки з тої мандрівки лиш лист чи два, а ось Войтович одержував від любої небоги лист за листом і фотознімки Сари в черговій столиці Європи. У Варшаві вона покинула Микольського заради польського князя Младославського й до Кременчука повертатися відмовилася. Розалія Яківна ледь була не померла від сорому, коли Микольський повернувся до Кременчука й кинув їй у лице прилюдно, що проклинає її доньку-повію.
– Ваша Сарочка погралася мною, а потім полишила, мов непотріб, – вигукував він голосно та істерично, негарно розбризкуючи слиною. – Вона виманила в мене стільки грошей на зодягання та коштовності, на цю подорож кляту, що я ледь не збанкрутів, а потім спокійненько прощебетала, що покохала іншого та йде до нього. Ось так просто. Про мої ж почуття навіть і згадки не було. Й за це я проклинаю вашу донечку-повію, й нехай ніколи в житті не зазнає вона щастя за мої страждання!
А Сарі було байдуже до тих прокльонів.
Вона два роки прожила зі своїм поляком у Варшаві, а потім рік на півдні Франції, в Монако, й постійно Войтович отримував від неї листи, вітальні листівки та фотознімки. Сара видавалася щасливою, хоча Войтович, котрий був їй ближчим від рідної матері, не раз говорив Лорі, що Сара все ще кохає того клятого Вакульського.
За декілька місяців до своєї смерті Войтович отримав від Сари листа, у котрому вона повідомляла, що зібралася заміж. І не за князя свого Младославського, зовсім ні… В Монте-Карло вона нарешті зустріла чоловіка, котрий запропонував їй не принизливу ролю коханки та утриманки, а звання дружини. Моріс Олександр де Варан походив з родини французького дворянина та української шляхтянки, гарно промовляв російською та українською й зміг зробити неможливе – настільки захопив Сару, що вона погодилася стати його дружиною й наче забулася про Матвія Вакульського. Й Сара раділася, що за місяць до зустрічі з де Вараном вона посварилася з Адамом Младославським і той відбув до Варшави. Змовчувала вона перед новим прихильником і про свій зв’язок з Микольським та Вакульським. Для Моріса, котрого вона, як і матінка його українка, кликала Олександром, вона була чистою й добропорядною панянкою, яка з дозволу своєї maman мандрувала Європою разом з родичкою, за яку видала свою служницю. Розалія ж, отримавши від доньки таку звістку, відразу пробачила тій усі колишні гріхи й поблагословила на шлюб.
А де Варан наполігся на приїзді до Кременчука.
Вони прибули потягом на другий день після вбивства Войтовича.
Лора так гостро запам’ятала перший візит кузини по приїзді тої