За хвилину до того, як випаде дощ,

      ти відчуєш, як шкіра вібрує під тиском

      ще не випалих крапель, що ляжуть уздовж

      твого тіла і враз його стиснуть.

      Так легкі голуби, на вулицях кинуті,

      відчувають смак їжі за мить до годівлі,

      так солдат, що за хвилю повинен загинути,

      відчува деформації у власному тілі.

      Сміх, що має до мене назавтра прийти,

      розпізнаю сьогодні поміж плачу я.

      За хвилину до того, як з’явишся ти, —

      я тебе передчую.

      Тарас Григорович Шевченко

      зітхнув поважно й непричетно

      дістав годинника старого

      і рушив повагом в дорогу

      він йшов врочисто тихим містом

      в пивницях пиво пив імлисте

      стріляв цигарку в перехожих

      такий живий такий несхожий

      дівчата парфумами вкриті

      просили в нього закурити

      їм отвічав не вельми чемно

      Тарас Григорович Шевченко

      він врешті втік із цього міста

      він зник із сяючого місива

      і в черешневій квітній піні

      його зустріли перші півні

      найкраща жінка біла стінка – хай буде

      вона стоїть і ти її відчуєш погляд

      тендітна стримана мовчазна панна будда

      сама цнота лиш крапля жару десь насподі

      вона хітлива і п'янка

      її сприймання

      ще сторожке та вже коханням рухи повні

      вологий сплав її єства горішня манна

      що гасить всі твої думки мов тепла повінь

      вже оплітає забуття мов павутина

      самотність душ самотність тіл така дражлива

      впаде на лан твоїх аскез сумна і плинна

      невимовлених почуттів химерна злива

      і тільки думка вічне хвилювання

      ці камені і ці розлогі віти —

      вона як ти спізнала мить кохання

      заради цього варто скам'яніти

      Час починати відлік цій боротьбі.

      До міста вбігають діти і підіймають галас.

      За містом у небі кружляє змій,

      грає на світлій трубі,

      і