Убивство Роджера Екройда. Аґата Крісті
Читать онлайн книгу.
що там за клопіт з Ральфом?
– З Ральфом? – перепитав я. – Нічого.
– Тоді чому він зупинився у «Трьох вепрах», а не у «Парку папороті»?
У мене й на мить не виникло сумнівів у твердженні Керолайн, що Ральф Пейтон перебуває в місцевому готелі. Достатньо було її слова.
– Екройд говорив мені, що Ральф у Лондоні, – промовив я здивовано, відступивши від свого непорушного правила ніколи не ділитися інформацією.
– О! – здивувалася і Керолайн. Я помітив, як смикався її ніс, доки вона це обдумувала. – Він прибув до «Трьох вепрів» учора ввечері, – зауважила вона. – Він і досі там. Учора ввечері він зустрічався з якоюсь дівчиною.
Мене це зовсім не здивувало: Ральф, мушу додати, більшість вечорів гуляє з дівчатами. Та мене таки вразило, що для розваг він обрав Кінґз-Еббот, а не веселу столицю.
– З однією з офіціанток? – припустив я.
– Ні. Це все, що мені відомо. Він ходив на побачення. Не знаю з ким.
(Керолайн було гірко таке визнати).
– Але здогадуюся, – продовжила моя невтомна сестра.
Я терпляче чекав.
– Зі своєю двоюрідною сестрою.
– З Флорою Екройд? – ошелешено вигукнув я.
Флора Екройд не була родичкою Ральфа Пейтона, та оскільки Ральфа вже давно вважали сином Екройда, їх мали за родичів.
– З Флорою Екройд, – повторила сестра.
– Але чому не піти до «Папороті», якщо бажаєш із нею зустрітися?
– Таємно заручені, – виголосила Керолайн із безмежним задоволенням. – Старий Екройд не хоче про це й чути, тому вони змушені зустрічатися отак.
Я бачив недоліки версії Керолайн, але втримався від зауваг. Невинна репліка про нашого нового сусіда змінила тему розмови.
У будинку по-сусідству, «Модринах», нещодавно оселився чужинець. На превелике невдоволення Керолайн, їй не вдалося вивідати про нього нічого, крім того, що він іноземець. Виявилося, що її агентура – ненадійна. Вочевидь, цей чоловік споживає молоко, овочі, м’ясо та іноді й мерлани, так само, як і будь-хто інший, але ніхто з постачальників його цими продуктами не мав про нього жодної інформації. Навіть його ім’я (здається, містер Порротт) викликало відчуття нереальності. Єдине відоме про нього – це те, що він цікавиться вирощуванням кабачків.
Але, звісно, не такої інформації потребує Керолайн. Вона воліє знати, звідки він, хто за фахом, чи одружений, ким була чи є його дружина, чи має він дітей, яке дівоче прізвище його матері й усяке таке. Гадаю, саме хтось, схожий на Керолайн, вигадав запитання для отримання паспорта.
– Моя люба Керолайн, – почав я, – професія цього чоловіка видається мені безсумнівною. Цирульник-пенсіонер. Глянь на його вуса.
Керолайн не погодилася. Вона заперечила, що якби цей чоловік був перукарем, волосся мав би хвилясте, а не пряме. У всіх перукарів кучеряве волосся.
Я вказав на кількох знайомих зі мною особисто перукарів із прямим волоссям, але Керолайн залишалася непохитною.
– Я взагалі не можу його зрозуміти, – пояснювала вона печально. – Нещодавно я позичала