Убивство Роджера Екройда. Аґата Крісті
Читать онлайн книгу.
Екройд. Близько тижня тому. Він дуже із цього задоволений, давно чекав, коли це станеться, чи, принаймні, я так зрозумів. Я навіть гадаю, що йому довелося трохи натиснути на молодого чоловіка. Хоча це ніколи не розумно. Молодий чоловік повинен одружуватися на втіху собі, а не вітчима, від якого на дещо очікує.
Мої версії повністю розсипалися. Я не міг навіть уявити, що Екройд довіряє перукареві свої таємниці й обговорює з ним питання про шлюб племінниці та пасинка. Екройд прихильно ставиться до людей нижчого прошарку, але вирізняється дуже розвиненим почуттям власної гідності. Я почав припускати, що, зрештою, Порротт не може бути перукарем.
Аби приховати збентеження, я сказав перше, що спало на гадку:
– Чому ви звернули увагу на Ральфа Пейтона? Через приємну зовнішність?
– Ні, не тільки тому… хоча, як на англійця, він вельми гарний… Ваші романістки назвали б його грецьким богом. Ні, є в цьому молодому чоловікові дещо мені незрозуміле.
Він виголосив останні слова тоном, що справив на мене разюче враження. Він начебто характеризував юнака у світлі якихось сокровенних знань, мені недосяжних. Під таким враженням я подався додому: саме тієї миті мене покликала сестра.
Я ввійшов. Керолайн ще була в капелюшку. Мабуть, щойно повернулася з села. Вона негайно почала:
– Я зустріла містера Екройда.
– І що? – запитав я.
– Звісно, я зупинила його, хоча він, схоже, дуже квапився і все поривався іти.
Я не сумніваюся, що так і було. Ставлення містера Екройда до Керолайн було таким самим, як і до міс Ґаннетт раніше того дня. Може, навіть більш вираженим: Керолайн важче спекатися.
– Я відразу ж запитала його про Ральфа. Він дуже здивувався. Він не знав, що хлопець тут. Сказав, що я, мабуть, помилилася. Я! Помилилася!
– Таки смішно, – промовив я. – Він мусив би краще тебе знати.
– Тоді він сказав, що Ральф і Флора заручені.
– Я теж це знаю, – перервав її я зі скромною гордістю.
– Хто тобі розповів?
– Наш новий сусід.
Секунду-дві Керолайн вагалася, наче кулька на рулетці, що повільно коливається між двома числами. Але відхилила спокусливий оманливий маневр.
– Я повідомила містера Екройда, що Ральф зупинився у «Трьох вепрах».
– Керолайн, – почав я, – ти ніколи не думала, що можеш завдати великого лиха тією своєю звичкою повторювати все почуте, не замислюючись?
– Нісенітниця! – заперечила сестра. – Людям варто все знати. Я вважаю своїм обов’язком тримати їх у курсі. Містер Екройд був дуже вдячний мені.
– Еге ж, – поквапився погодитись я, оскільки це, вочевидь, було не все.
– Гадаю, він прямував до «Трьох вепрів», але якщо так, Ральфа він там не знайшов.
– Справді?
– Справді. Бо коли я поверталася лісом…
– Поверталася лісом? – перервав її я.
Керолайн зашарілася.
– День був такий погожий! – вигукнула вона. – Я вирішила трохи пройтися. Ліси в осінніх барвах такі гарні цієї пори!
Керолайн