Бен-Ґуріон. Держава за будь-яку ціну. Том Сегев
Читать онлайн книгу.
Бен-Ґуріон пішов у відставку з Центрального Комітету партії.[421] Наприкінці квітня 1918 року він повідомив про це англійському консулу в Нью-Йорку, а за кілька тижнів прийняв присягу армії Його Величності і вирушив до Віндзора (Канада), де розпочав свою підготовку.[422] Паулічка, як він став називати свою дружину, почувалася нещасною, адже він залишив її самотньою за пів року після одруження. Вона почувалася травмованою, наляканою й ображеною і до того ж була вагітною.
«Я ШУКАЮ ТВОЇ ГУБИ»
На шляху до свого тренувального табору Бен-Ґуріон перетнув кілька міст. Члени їхніх єврейських громад заздалегідь на нього чекали, бігли вперед, аби потиснути йому руку, просили виступити з промовами, носили його на плечах, дарували йому та його товаришам квіти та шоколад. Попереду на нього чекали шість тижнів тренувань і стрілецької практики. Час від часу солдатам доводилося демонтувати свої намети й знову ставити їх; у них були чергування на кухні та в охороні; іноді їх оглядали та вивозили на паради.
Нічого не вказувало на те, що вони будуть розміщені на реальному фронті. «Військовий вишкіл, який ми отримали, є недостатнім за будь-якими стандартами», – писав Бен-Цві. Справді, її головне призначення було не військовим, а швидше політичним і символічним. Легіон представляв сіоністську ідеологію з власним прапором та знаками; солдати сформували Комітет, який представляв їх своїм командирам. Вони пред’являли низку вимог, такі як постачання кошерної їжі. У них були канцелярські товари з логотипом івритом. Бен-Ґуріон використовував табірний телефон і відповідав на дзвінки, влаштовував траурний мітинг на честь Герцля і читав «Нью-Йорк Таймс». Британські командири адоптувалися до виняткового характеру легіону. У межах цього вони розпочали розширені переговори ще до того, як рядовий 3831 Бен-Ґуріон, Давид, як він був записаний у своїх військових документах, погодився прийняти звання капрала. Він думав, що матиме більший авторитет як один із солдатів, але врешті-решт став капралом. «У мене особлива робота, – писав він дружині. – Кожен, хто має скаргу або думає, що з ним обійшлись несправедливо, приходить до мене. І якщо хтось хоче про щось дізнатися, також може до мене звертатися. Додай до цього три засідання Комітету, і тоді в тебе буде весь мій щоденний графік»[423].
Згідно з одним із документів до Єврейського легіону в США було зараховано двадцять сім сотень осіб. Тут були солдати, які погодилися з єврейських і сіоністських міркувань, але були й інші, які були «неосвіченими індивідуумами та злочинцями від народження», – пише Бен-Ґуріон. Він особливо пишався тим, як поводився з людиною, що потрапила до в’язниці Синг-Синг. Чоловік був «злодієм із Пенсильванії», який зізнався, що його дружина – шльондра. Зустріч із цією людиною зміцнила його віру в людство, він заявив: «Я вірю і в грішників». Колишній засуджений пожертвував п’ять доларів на вшанування пам’яті Герцля.[424]
Його
Лист Бен-Ґуріона до Капланскі від 21 жовтня 1918 року, BGA; Ben-Gurion 1971a, p. 155; текст звернення Бен-Ґуріона до Центрального Комітету «По’алей Ціон» від 18 січн 1918 року, наведений у Erez 1971, p. 335.
Ben-Zvi 1967, p. 237; Ben-Gurion 1971a, p. 98.
Лист Бен-Ґуріона до Паули від 25 червня 1918 року, наведений у Erez 1971, p. 369.
Elam 1984, p. 190; текст звернення Бен-Ґуріона до Центрального Комітету «Мапай» від 7 березня 1941 року, наведений у Ben-Gurion 2008, p. 252ff.