Бен-Ґуріон. Держава за будь-яку ціну. Том Сегев
Читать онлайн книгу.зв’язки піонерського товариства минулих років були розірвані та замінені образами та ударами. Пролилося багато сліз. На цьому тлі Бен-Ґуріону нічого не заважало розформувати «Коло» та Трудовий батальйон. Він розповів, що саме через це проти нього і був запланований замах, про що його попередив Бен-Цві, і той підтвердив цей факт. У квітні 1924 року комуністів мала б спіткати подібна доля. Робітнича фракція Комуністичної партії являла собою гучну, а часом і жорстку опозицію, але, враховуючи, що її члени були крихітною меншиною, не становила загрози для партій, які контролювали «Гістадрут». Бен-Ґуріон боровся з ними так, ніби то була явна загроза майбутньому сіоністського руху; серед іншого він звинувачував їх у підбурюванні арабських робітників проти євреїв.[555] Рада «Гістадруту» назвала фракцію робітників «ворогом єврейської нації та робітничого класу в Палестині». За кілька місяців Бен-Ґуріон пояснив: «Фракція зрадила робітничий клас, тож Рада вирішила виключити її представників із «Гістадруту» як зрадників»[556]. У зв’язку з виключенням із «Гістадруту», комуністи зіткнулися з багатьма труднощами у пошуку роботи і не мали змоги тепер отримувати медичну допомогу від «Купат Холім».
Як і на першому етапі конфлікту з Ейн-Харод, Йозеф Шпринцак, лідер «Га-Поель га-Цаір» різко критикував поведінку Бен-Ґуріона. «Важко було слухати тон, у якому Бен-Ґуріон говорив про членів фракції, – говорив він. – Це була запальна промова проти всіх тих, хто не є членом „Ахдут га-Авода”». Він переслідував Бен-Ґуріона за розпалювання ненависті та звинувачував у «духовній інквізиції». Бен-Ґуріон відповів, що він далеко не з тих, хто знає, як можна розв’язати проблему фракції, і утримується від цього, виявляючи «християнське терпіння», як це робив і Шпринцак. «Ми повинні боротися з ними», – заявив він. Бен-Ґуріон смиренно запропонував товаришам засудити і його: якщо вони виявлять будь-яку неправду з його боку, він готовий прийняти покарання.[557]
Загалом Бен-Ґуріон був не проти застосування сили. Врешті-решт він доручив Йозефу Хехту створити поряд із «Хаганою» ополчення «Гістадруту», яке згодом стало відомим під назвою «Плугот га-Поель» – робітничі загони, які вступали у кулачні бої з противниками робітничого руху. І все-таки багато разів він виступав проти насильницьких дій, особливо коли боявся, що його люди втратять самоконтроль. Принцип Бен-Ґуріона полягав у тому, що «Гістадрут» мав зберігати монополію на застосування сили.[558]
Бен-Ґуріон міг подати позов про розпуск «Кола», але віддав перевагу надійнішому методу, який зарекомендував себе у минулому – створенню комісії з розслідування. Він призначив її членів і поставив п’ять простих запитань, щоб вони відповіли простими «так» чи «ні»: Чи існувало підпільне товариство у складі Трудового батальйону? Чи були вкрадені зброя або золото у його членів? Чи не діяли вони поза командуванням «Хагани»? Чи мали вони зв’язки з Радянським Союзом?
Уся ця сенсаційна
555
Запис зі щоденника Бен-Ґуріона від 28 квітня 1924 року, BGA.
556
Рішення Ради «Гістадруту» від 27–19 квітня 1924 року, протоколи 14 червня 1924 року, стоp. 2, BGA, збірка Тевета, концепції, фракція; запис зі щоденника Бен-Ґуріона від 28 квітня 1924 року, BGA.
557
Текст промови Шпринцака на з’їзді «Гістадруту» від 20 лютого 1923 року, BGA, збірка Тевета, концепції, фракція; текст промов Бен-Ґуріона та Шпринцака у Секретаріаті Виконавчого комітету «Гістадруту» від 25 червня 1924 року, BGA.
558
Текст виступу Бен-Ґуріона у Виконавчому Комітеті «Гістадруту» від 26 травня 1922 року, BGA; запис зі щоденника Бен-Ґуріона від 10 жовтня 1929 року, BGA; лист Бен-Ґуріона до Давида Закая від 24 квітня 1924 року, BGA.