Бен-Ґуріон. Держава за будь-яку ціну. Том Сегев

Читать онлайн книгу.

Бен-Ґуріон. Держава за будь-яку ціну - Том Сегев


Скачать книгу
Він був розчарований: занадто багато арабських робітників, як скаржився він. Потім він запитав Репетура, чи озброєні єврейські робітники, і Репетур відповів йому, що у разі, якщо на них нападуть, є чотири пістолети. Бен-Ґуріон запитав про настрій робітників, скільки з них залишиться в Палестині, скільки повернуться до Союзу та які їхні політичні погляди. Потім сів у сухий човен і зібрав навколо себе робітників. Бен-Ґуріон надавав їм слово й уважно слухав. «Іноді він любив заглиблюватися в такі деталі, що це зводило з розуму», – розповідав Репетур.[543] Він також ходив до кібуців, щоб отримати оновлену інформацію, записуючи факти про козлів, евкаліпти та посіви сочевиці.[544]

      Іноді Бен-Ґуріон сидів у колі товаришів, іноді підіймався на ящик, щоб звернутися до них. Невисокий зріст Бен-Ґуріона не стримував випромінюваної ним рішучості. Він закидав голову назад, підборіддям уперед, одна рука затиснута в кулак, інша засунута в кишеню штанів.[545] Його промова була рішучою, його слова – дотепними, іноді різкими. Якщо Бен-Ґуріон не міг пообіцяти роботу, він пропонував надію та віру в сіонізм. Той, хто чув його, говорив пізніше те саме.[546] Його робота на місцевому рівні була продовженням агітації перед виборами до Асамблеї представників 1920 року.

* * *

      Тісний зв’язок Бен-Ґуріона з тим, що відбувалося на місцях, а також така ж схильність, яку він проявив у юності у Плоньську, зробила його відомим та справжнім профспілковим лідером. Він не зміг приручити орду політиканів і бюрократів, які ходили коридорами кабінетів «Гістадрута», але його становище в «Ахдут га-Авода» зміцнювалося зі зростанням підтримки серед робітників.[547] Він також прагнув до боротьби за владу поза робітничим рухом, і чим гучніше, тим краще. Такою була сутичка через будинок одного з засновників Тель-Авіва Шмуеля Давида.

      У червні 1923 року для зведення будинку було залучено близько десяти робітників. Вони належали до релігійної робітничої організації, «Га-Поель га-Мізрахі». «Гістадрут» зажадав, щоб їм теж виділили частину робіт, і надіслав туди протестувальників. Бен-Ґуріон перетворив це на справжню подію, зобразивши питанням життя та смерті. Були також приватні підрядники, які конкурували з бюро праці «Гістадрут» і «Солел Боне». Це була боротьба між «лівими робочими» та «правими буржуа»; більшість останніх підтримували ревізіоністську партію Жаботинського.

      Боротьба потребувала впізнаваного ворога, якого Бен-Ґуріон побачив у бізнесмені Давиді Ізможику, який був заступником мера Тель-Авіва. Коли боротьба за будівництво маєтку Шмуеля Давида загострилася, Ізможик викликав поліцію. Британські поліціянти, які були переведені до Палестини з Ірландії, у купі з арабами на конях, оточили протестувальників «Гістадруту», використовуючи палиці для їх розгону. Деякі з демонстрантів були поранені, решта заарештовані. Кілька були засуджені та позбавлені волі. Бен-Ґуріон зреагував так, ніби виклик британської поліції був актом зради


Скачать книгу

<p>543</p>

Стенограма інтерв’ю Берла Репетура, BGA.

<p>544</p>

Записи зі щоденника Бен-Ґуріона від 22, 24, 25 та 27 березня 1924 року, BGA.

<p>545</p>

Erez 1953.

<p>546</p>

Мордехай Іш-Шалом та Йехіель Дувдевані, стенограми матеріали інтерв’ю, BGA.

<p>547</p>

Лист Бен-Ґуріона до Давида Закая від 26 жовтня 1924 року, наведений у Erez 1972, p. 242; лист Бен-Ґуріона до Мейра Шелі-Богдана від 17 грудня 1924 року, наведений у Erez 1972, p. 282.