Бен-Ґуріон. Держава за будь-яку ціну. Том Сегев

Читать онлайн книгу.

Бен-Ґуріон. Держава за будь-яку ціну - Том Сегев


Скачать книгу
чинності нова американська політика, у Польщі розпочалася економічна криза, жертвами якої стали також і євреї, які мешкали там. Оскільки варіант переселення до Америки вже був неможливим, десятки тисяч польських євреїв оселилися в Палестині; 1924 року прибуло понад тринадцяти тисяч, а 1925 року – понад тридцять чотири тисячі.[565] Вони складали основну частину Четвертої алії. Для в’їзду до Палестини вони потребували дозволу британської влади; час від часу встановлювались квоти на єврейську імміграцію відповідно до наявних можливостей працевлаштування у країні.

      Хоча сіоністи ніколи не припиняли протестувати проти квот, до них приєдналася більшість єврейського національного керівництва. Це був зважений та обережний крок сіоністського месіанізму. Як звичайно, влада схвалювала запити на імміграцію, подані через сіоністів.[566]

      Як секретар «Гістадруту» Бен-Ґуріон ненавидів цю хвилю імміграції – «власників кіосків», як він називав нових жителів Тель-Авіва, навіть якщо серед них були робітники, які прибули в цей період. Власники кіосків як дрібні підприємці, на відміну від робітників, були вимушені зрівнятися з опонентами свого руху і, отже, послабити його. «Сприяння імміграції робітників зараз є центральною і життєво важливою потребою нашого руху», – заявляв він тоді.[567] Це було одне із завдань, які він поставив перед «Гістадрутом», хоча практично воно ніяк не впливало на рішення євреїв оселитися в Палестині.

      У квітні 1924 року влада Мандату видала двадцять чотири сотні імміграційних сертифікатів, серед інших і триста для молодих жінок. «Гістадрут» проінформував кілька єврейських громад, більшість з яких були у Східній Європі. Бен-Ґуріон сподівався залучити щонайменше дві тисячі робітників на тій підставі, що вони потрібні для нового підприємства, пов’язаного з вирощуванням тютюну. Але «Палестина закликала працівників, та вони не їхали», – журився він. Бен-Ґуріон припускав, що євреї можуть приїхати і з Радянського Союзу, але радянський уряд жорстко обмежив усю еміграцію. Він хотів поїхати туди, щоб розв’язати проблему, але цього разу йому відмовили у візі.[568] Така невдача роздратувала його; нездатність витягти євреїв із суцільного «занепаду, страху смерті та терору», які вони зазнавали в Радянському Союзі, принижувала його як сіоніста і згубно впливала на його роботу на посаді секретаря «Гістадруту».[569]

* * *

      Перші іммігранти Четвертої алії належали до середнього класу.[570] Вони привозили з собою свою міську культуру і розраховували продовжувати жити так само, як і до того у Польщі. Кожен другий із них оселявся в Тель-Авіві; чисельність населення міста за рік зросла вдвічі. Наприкінці 1925 року воно склало близько сорока тисяч. Кіоски, що продавали газоз (суміш фруктового соку та газованої води) виростали на кожному кроці. Газоз та кіоски, у яких його продавали, стали символом культури середнього класу Тель-Авіва, антитезою піонерського етосу.[571]

      Бен-Ґуріон іноді любив порівнювати


Скачать книгу

<p>565</p>

Tomaszewski 2001, p. 422; Ben-Avram and Nir 1995, pp. 107, 193; Lissak 1994, 2, p. 173ff.

<p>566</p>

Влада, як звичайно, відмовлялася пускати психічно хворих, туберкульозних, повій і сексуальних маніяків. Закон також передбачав відмову в імміграційних дозволах із політичних причин. Велика Британія побоювалася масової імміграції комуністів-євреїв. Вейцман пообіцяв зробити все можливе, щоб не допустити таких неприємностей (Записи зі щоденника Бен-Ґуріона від 4 червня 1929 року, 30 липня 1924 року, BGA; стенограма інтерв’ю Авраама Таршиша, BGA.; Segev 2000, p. 228).

<p>567</p>

Текст звернення Бен-Ґуріона до Сільськогосподарського центру від 7 березня 1924 року, BGA; текст звернення Бен-Ґуріона до Центрального Комітету «Ге-Халуц» від 9 квітня 1924 року, наведений у Erez 1972, p. 205.

<p>568</p>

Запис зі щоденника Бен-Ґуріона від 7 квітня 1924 року, BGA; текст звернення Бен-Ґуріона до Центрального Комітету «Ге-Халуц» від 9 квітня 1924 року, BGA; текст звернення Бен-Ґуріона до Центрального Комітету «Ге-Халуц» у Радянській Росії від 26 червня 1924 року, наведений у Erez 1972, p. 221; запис зі щоденника Бен-Ґуріона від 5 травня 1924 року, BGA.

<p>569</p>

Текст звернення Бен-Ґуріона до Виконавчого комітету сіоністів від 18 листопада 1924 року, наведений у Erez 1972, p. 260.

<p>570</p>

Giladi 1973, p. 47.

<p>571</p>

David Izmozhik, «Lo Yoshieinu Zeh», Hayishuv, Aug. 6, 1926; Giladi 1973, p. 47.