Бен-Ґуріон. Держава за будь-яку ціну. Том Сегев
Читать онлайн книгу.
місце його друзів, яких він не мав, і задовольняти його прагнення до влади, стоячи прямо на полицях у зразковому порядку, як солдати. Він завжди розраховував знайти кожну на своєму місці, подібно до стовпців статистичних даних у своєму щоденнику. Він читав Біблію та стародавніх греків значною мірою як політичні документи, майже як путівники для правителів.[577]
Бен-Ґуріон цінував силу написаного слова. Попри те, що він мало читав художню літературу, він добре розумів, що її автори мали політичний вплив. Час від часу він викликав романістів і поетів на те, що можна назвати національними переговорами, як це може зробити філософ. Його широка думка була обмежена рамками сіоністського дискурсу, як він одного разу продемонстрував, коли Мартін Бубер скептично зауважив: «Ми казали, що повернемо землю, і мали намір зробити її єврейською. Чому це має бути саме єврейська земля?» Бен-Ґуріон перебив його: «Бо земля може приносити хліб!» Бубер запитав: «Нащо?» «Їсти!», – відповів Бен-Ґуріон. «Нащо?», – наполягав Бубер. «Цього достатньо», – відрізав Бен-Ґуріон. Він подумав, що запитання «Нащо?» було некоректним. Логічніше було запитати «Як?»[578]
Як представник першого покоління ХХ століття, він вважав, що людству судилося «домінувати над силами природи», як висловився Бен-Ґуріон, маючи на увазі пустелю і море. «Стикаючись, зокрема, з цими бурхливими просторами, людина розкриває всю свою силу і потенціал, свою велику здатність прокладати шляхи морем і знайти безпечний шлях крізь великі води, чого прагне безстрашний людський дух.[579] З дитячим хвилюванням він вирішив здійснити свій перший пасажирський рейс у вересні 1924 року.
Бен-Ґуріон хотів вилетіти з Данцига до Берліну, але йому вдалося дістати білет лише до міста по дорозі. Журналіст, який жив усередині його, змусив усе це описати – він розповів, як прибув до аеропорту, як його обшукали, як змушений був заплатити за зайвий багаж; квиток коштував одинадцять марок. «Ми підіймалися дуже повільно… Я побачив перед собою сонце, перед самим обличчям. Наче воно та літак зависли на небосхилі… птахи літають під нами… а на дорозі гойдається конячий візок, наче дитяча іграшка… і літак повільно проходить крізь атмосферу; він фактично летить зі швидкістю 130 кілометрів на годину. Ми на висоті 300 метрів… і тут знову торкаємось землі, ще трохи котимося по ній – двигун свистить, скрипить, реве – і замовкає. Ми летіли десь пів години». Бен-Ґуріон записав назву та модель літака: Ельберфельд D-24. Сім тижнів по тому той літак розбився, вбивши трьох пасажирів та стільки ж екіпажу під час цього польоту.[580] Повернувшись, Бен-Ґуріон занурився у нову полеміку, або, як вони казали тоді, «скандал».
Мордехай Моттель Маков був одним із заможних цитрусових фермерів Реховоту й одним із засновників банку «Купат Ам». 1925 року він найняв арабських робітників, щоб побудувати собі будинок. Єврейські робітники намагалися розігнати арабів, і Маков зателефонував до поліції. Це призвело до зіткнень,
Barel 2014, p. 68ff.
Ohana 2003, p. 57ff; Keren 1988, p. 112ff.
Текст промови Бен-Ґуріона на зібранні рибалок від 23 грудня 1943 року, наведений у Ben-Gurion 1949c, p. 193.
Записи зі щоденника Бен-Ґуріона від 13 вересня та 6 листопада 1924 року, BGA.