Бен-Ґуріон. Держава за будь-яку ціну. Том Сегев
Читать онлайн книгу.
сіоністів, виламуючи двері та розбиваючи вікна. Напруга зростала з кожним днем; мати трьох дітей вчинила самогубство. Поширилася історія про те, що її до цього довели, адже вона та її родина голодували.
Єрусалимська Рада робітників закликала усіх членів «Гістадруту» бути присутніми на її похороні. Замість того, щоб забрати її тіло на кладовище, вони відвезли його до кабінетів сіоністської виконавчої влади. Нібито це не «Гістадрут» наказав робітникам виходити на вулиці; формально дзвінок надійшов від Ради робітників. Насправді за цим стояв Бен-Ґуріон. Врешті-решт сторони домовились про нові переговори між підрядником та Радою робітників.[615] Їх результат сприяв формуванню позитивного образу Бен-Ґуріона. Тим часом усі почали пліткувати про це, що швидко перетворилося на черговий скандал.
Він був навіть ганебнішим, ніж у «Солел Боне». У його центрі були гроші, які кілька старших чиновників «Гістадруту», серед яких і Бен-Ґуріон, взяли з бюджету організації. Регулярного доходу Бен-Ґуріона бракувало на життя, зокрема, на його залежність від купівлі книжок. Тож він часто брав позики у знайомих і в установах свого руху.[616] Його щомісячна зарплата на посаді секретаря «Гістадруту» спочатку становила дев’ятнадцять, а потім зменшилася до сімнадцяти фунтів. Дослідження у «Гістадруті» показало, що дев’ять із десяти робітників країни заробляють менше, ніж він.[617]
Бен-Ґуріон також був одним із найстарших діячів найвищого рівня «Гістадруту», який отримував аванси та щедрі кредити. Згідно із записами у щоденнику, він взяв кредит у банку «Га-Поалім», щоб погасити борг перед «Гістадрутом». У його архіві зберігаються документи, які вказують на постійну заборгованість, яка дорівнювала приблизно двом місячним зарплатам.[618]
Одного разу Комітет «Гістадруту» вирішив ліквідувати борги своїх старших чиновників. Найбільша заборгованість виявилась у Бен-Ґуріона – 283,50 єгипетських фунтів, що еквівалентно приблизно шістнадцяти місячним зарплатам.
Не залишалося іншого вибору, як призначити внутрішній Комітет із розслідування кризи «Солел Боне»; Бен-Ґуріон та його колеги погодились скасувати ліквідацію своїх боргів. Єдине питання полягало у тому, чи мають бути опубліковані Висновки Комітету.
Бен-Ґуріон був рішуче проти, стверджуючи, що публікація буде згубна для репутації «Гістадруту». Усі про все це знали, і Бен-Ґуріон пообіцяв ужити заходів для раціоналізації та «очищення». Останнє слово він вжив двічі, івритом та російською. Зрештою, ніхто не був притягнутий до відповідальності. І немає доказів того, що Бен-Ґуріон повернув усі отримані гроші.[619]
У пам’яті Бен-Ґуріона цей період залишився глибокою травмою. Він говорив про паніку, розпач, ідеологічну плутанину, безсилля, про людей, які покидали поле бою. Уперше у своєму житті він висловив справжні сумніви щодо шансів на реалізацію
Запис зі щоденника Бен-Ґуріона від 10 березня 1927 року, BGA; Бен-Ґуріон, Йозеф Шпринцак та ін. на засіданні Виконавчого комітету «Гістадруту» від 24 березня 1927 року, BGA; Davar, March 11–14, 1927.
Запис зі щоденника Бен-Ґуріона від 20 червня 1922 року, BGA; Teveth 1980, p. 242ff.
На вершині піраміди «Гістадрута» були ті, хто отримав більше. Генеральний директор Банку «Га-По’алім», дочірня компанія «Гістадрут», отримав тридцять фунтів (Giladi 1971, p. 131ff; запис із щоденника Бен-Ґуріона від 14 червня 1927 року, BGA).
Запис зі щоденника Бен-Ґуріона від 7 січня 1926 року, BGA; текст звернення бухгалтерського відділу до Бен-Ґуріона від 1 липня 1924 року, BGA, загальна хронологічна документація.
«Al Dargat Hamaskoret Vetashlumeha Bamosdot Hahistadrut», Davar, June 13, 1927; Teveth 1980, pp. 356, 381ff.