Полювання на дрохв. Петро Лущик
Читать онлайн книгу.
крикнув Тед і кинувся з кімнати.
Кімната Мері виглядала не краще, але дівчини там не було. Тед став шукати кохану і в сусідній кімнаті натрапив на тіло пані Марти. Вона сиділа на плетеному кріслі з діркою в лобі.
Тед спустився на кухню і потрапив у суцільний дим. Святковий торт згорів повністю. Механічно він виключив плиту і включив витяжку. Одночасно з роботою двигуна почувся звук сирен. Тед вибіг у хол. Крізь вікно він бачив, як будинок оточують з десяток поліцейських машин. З них вискакували озброєні поліцейські і, ховаючись за прикриття, націлили зброю на нього, Теда.
– Ви оточені! – почулося через гучномовець. – Викиньте зброю і, піднявши руки, вийдіть з будинку!
Ситуація була безвихідною. Що-що, а такий поворот подій він не передбачив. Робити було нічого, і Тед, піднявши руки, покинув будинок.
Ой, як важко йти здаватися, коли на тебе націлені з десяток заряджених пістолетів, готових вистрілити в будь-який момент! Кожен крок давався з великим зусиллям, до того ж він міг бути останнім.
Враз хтось підбіг до нього, повалив на землю, заломив руки за спину. На зап’ястях дзенькнули наручники.
Поліцейські заворушилися. Одні залишилися прикривати, інші забігли у будинок, а двоє підняли Теда і повели до найближчої машини. Там стояло двоє цивільних. Один з них, білий, звернувся до колеги-негра:
– Стівене, зачитай йому його права.
– Ви маєте право мовчати. Все, що ви скажете, може бути використане проти вас у суді. Ви також маєте право на адвоката…
9
– Послухайте, – сказав нарешті Бен Ллойд. – Де це ви навчилися так обманювати? У вашій розповіді просто немає за що зачепитися!
Він зі Стівеном Кларком вже другу годину вели допит Теда Стрепета. Той сидів посередині камери на табуретці, пригвинченій до підлоги і вже другу годину старався пояснити, що він не винен.
– Що ви у мене хочете?
– Єдине. За що ви вбили Марту Андрусяк і Ендрю Годинку? – запитав Кларк.
– Я їх не вбивав, – відповів Тед. – Я повернувся у будинок п’ять хвилин перед вами.
– Але ви їх знали?
– Так, я там жив п’ять днів.
– Добре, – сказав Бен. – Давайте спочатку. Чесно кажучи, я дечого не розумію. Хто ви такий?
– Магнітофон включений, – стомлено сказав Тед. – Проженіть назад. Ви мене вже питали.
– Ми самі знаємо, що нам робити, – перебив його чорношкірий Кларк. – Краще відповідай на запитання.
– Я Тед Стрепет. Родом з України. Навчаюся в Англії. Сюди приїхав двадцять восьмого червня. Літак компанії Пан Ам.
– Мета приїзду?
– Наукова.
– Конкретно?
– Ми збирали матеріали у Гарвардському університеті, які стосувалися історії України.
– Який період?
– Тисяча дев’ятсот дев’ятнадцятий рік.
– Що далі?
– Сьогодні я поїхав купляти подарунки до завтрашнього дня.
– Чим?
– Мері