Двері чорної краплини. Пригодницьке фентезі. Олександр Викторович Манько
Читать онлайн книгу.
відповіла Ілона і, відкривши двері авто, сіла на заднє сидіння, – поїхали додому.
– Поїхали спершу розберемось і покараємо, кого потрібно.
– Не потрібно.
– Чому так?
– Все просто. Я перемогла. – Сказала Ілона стомлено. Потім поклала рюкзак під голову і швидко заснула.
Та все ж її тато приїхав у школу. Пішов до директора та підняв великий крик. Хтось мав отримати прочухана. Були викликані вчителі, деякі учні. Після того коли було ясно що сталося його наповнили почуття гордості за дочку. Та все ж він почав вимагати виклику з батьками того десятикласника в школу. Коли ті приїхали тато Ілони запропонував їм або він переходить в іншу школу або буде заява в поліцію. Ті згодились дуже швидко.
Було майже п’ять годин коли він приїхав додому. Йому не хотілось будити Ілону, яка ще й досі спала в авто. Він пішов у дім і почав готувати вечерю. Коли прийшла Ніна Іванівна, її мама, тато розповів про пригоди дочки. Та тихенько розбудила Ілону та запропонувала йти в дім. Ілона прийняла душ, одягнулась в чисте та прийшла до батьків. Залишок вечора вона провела у розповідях, як цікаво, хоч і страшно та не звичайно, пройшов її день. Перед самим сном її тато промовив:
– Знай, що я пишаюсь тобою. Ти поступила відважно. Та все ж, пару днів побудь вдома, відпочинь, а потім буде видно.
– Мені не важко завтра піти в школу.
– Краще залишись. А через два дні я ще поспілкуюсь з директором щоб такого більше не було.
– Добре. І що мені робити вдома?
– Я знаю в тебе є хобі. – Усміхнувся він, на щось натякаючи.
– Ти вже знайшов мені якусь виставку?
– Ще ні, але скоро. Ну, досить на сьогодні, спи.
Вона заснула міцним сном. Їй приснилися пригоди на невідомих землях, де все було можливо. Вона відчувала що летить на хмарах і ціла квітуча земля видніється внизу. Їй здалося що все що бачить у сні насправді реальний світ, а там де вона зараз живе, світ якийсь брехливий, ніби несправжній.
– Ти справді так думаєш? – Пролунало звідкись.
Вона в ту ж мить підскочила і оглянулась по сторонам. Нікого більше в кімнаті не було. Вона подумала: сон відчувався таким реальним, так само як і голос який розбудив її. Вона встала, пішла умилась і відігнала непотрібні думки. Другу половину ночі зовсім не могла заснути, і тільки під ранок заснула на пів години.
Вона залишилася вдома і весь ранок потратила на те, щоб прийти в себе. Зробила вона це за допомогою міцного чаю, та гімнастики, якою часто займалася щоб прийти в себе. Потім, після всіх справ, сіла за малювання. Сонячна погода, що аж вирувала життям на дворі, змушувала до дій та надавала натхнення. Ілона відкрила вікно. По вулиці ніхто не ходив. Всі були вже або на роботі, або в навчальних закладах.
– Все таки, почнемо. – Мовила до себе, повним ентузіазму голосом. Вона посміхнулась так широко, що пару веснянок на лиці розпливлися, ніби вирішили розчинитися.
Добре нагострений олівець біг по паперу, ніби танцівник танцював