Двері чорної краплини. Пригодницьке фентезі. Олександр Викторович Манько
Читать онлайн книгу.
класі захворіла учениця. І тепер не вистачає одного учасника, щоб поїхати на олімпіаду. Є бажаючі?
– Ви ж обіцяли що нікого з нашого класу брати не будете. – Підняв руку один з учнів.
– Так, обіцяла, та все таки…
Клас замовк, нікому не хотілося напружуватися, особливо тоді, коли незабаром канікули. Ілона враз подумала що це може бути хороша можливість позмагатися з кимось, хоча б у математиці.
– Давайте я буду – Запропонувала Ілона і відчула як багато хто видихнув з полегшенням.
– Дуже добре, пішли Ілоно. На останній урок я її поверну. – Від ентузіазму вчительки не можна було нікуди подітися, що навіть деяким учням стало гидко.
Та клас доволі сильно розворушився після цього, не дуже приємного моменту. Потім, сталося неприємне. Іван та Денис, ці найкращі друзі перестали розмовляти. після сильної сварки один між одним. Трапилася подія після першого уроку, тільки но вчителька вийшла. І хоча інші хлопці з класу не дуже звертали на це увагу, ну посварилися той що, з ким не буває. Та по іншому була ситуація з дівчатами. Вони ще з першої перерви, між уроками, почали обговорювати та розводити плітки між собою. А деякі навіть пішли розпитувати їх, в чому там справа, та чого вони посварились. Хлопці не відповідали, та тільки насупившись говорили щоб від них відчепились. Дійшло навіть до того що деякі, самі язикаті вирішили підлити масла в вогонь. Любочка, одна з таких навіть пішла в інші класи і сказала, що ці двоє вже домовились про бійку після школи. Особливо це зацікавило десятикласників, які в своєму юному гонорі вже не знали як самовиразитися.
– Малявки вирішили порахувати зуби один одному. Пішли хлопці організуємо щоб було все по чесному. – запропонував один із десятикласників.
Він від радості того, що побачить безкоштовну виставу, аж підскочив на стільці мало не перевернувши парту.
Ціла ватага пішла дізнаватися подробиці того, що буде. Іван та Денис аж перелякалися від того, що виросло із їхньої сварки. Їхня образа на один одного, враз стала здаватися наскільки не значною, що вони навіть подумали помиритися між собою в ту ж мить.
– Ти що? Хочеш відмовитися від свого слова? Справжні мужики так не роблять. – сказав один старших від них учнів, хоча він сам з його пушком під носом який не можна було назвати мужицькими мало походив на дорослого.
– Та ми пожартували… – Захотів оправдатися Іван і його голос, який завжди звучав впевнено, тепер шепотів.
Та старших хлопців було вже не зупинити. Вони штовхали і погрожували хлопцям, що якщо вони не будуть на пустирі та не з’ясують між собою стосунки, то вони ними займуться. Спершу згодився Денис, в якого перемішалися почуття і тепер замість них, були тільки сумніви. З одної сторони образа, з другої страх і все доповнювалось якоюсь дурною гордістю, що тепер не можна відступати. Почувши це Іван теж згодився, хоча його почуття не відрізнялися від настрою друга.
Уроки йшли і напруга