Ще й пальцями розширив браму…

      Зі страху плечі обняла —

      скоріше б то скінчилось… Мамо!

      Тісна яскиня, замала,

      для прутня там вузька дорога.

      Я зойкала, молила Бога,

      а він вдаряв за дюймом дюйм.

      Біля останньої опори

      життя пирснуло єму впору,

      він грав натхненно гімн життю.

      Ніщо султана не спиняло,

      слизьку капличку розширяв,

      своїм міцним мужським началом

      вдаряв – юж цілого загнав.

      Звелась на ліктях, бачу з висі —

      зіправді кучері сплелися…

      – Мене ж не поголили! Ні!..

      – Почуй, боснійко, моє слово,

      коли яскиня однакова,

      не дуже до смаку мені.

      Казав (і рухався поволі):

      – Розкішниці підносять так:

      підстрижені, зарослі, голі —

      щоб різні, мила, в тому смак…

      Король те взяв, за чим приходив,

      мені ж дістався в нагороду

      через добу розкішний день…

      Мій пан все менше був привітним,

      бо-м тішила одноманітним…

      Про інше взнала від людей.

      Стара невольниця навчила

      премудрощів усіх часів:

      «У всьому, що б ти не робила,

      будь з мужем не така, як всі.

      Про настрій марно говорити,

      у всьому мусиш догодити,

      але не зразу і не вмить.

      Не трать ані хвилини всує,

      ведись, що ніби він кермує…

      Складна наука – догодить.

      Навчишся. Ти неноровлива.

      Аллах Великий ясно рік:

      «Дружини ваші – ваша нива,

      хай ниву оре чоловік,

      коли захочеться». То просто —

      стрічати пана треба постом,

      до любощів не їж, не пий

      і не відразу віддавайся,

      вустами пести, забавляйся,

      цілунків, діво, не жалій.

      Цілуй спочатку вуха, шию,

      а далі груди му цілуй,

      допоки пиптики ствердіють.

      Донизу потім попрямуй,

      цілуй живіт, не рухай прутня,

      бо теє руханнє не путнє,

      юж межи стегна руш повзком.

      Повідж: не рухавсь би в лежанні,

      зближайся до налаштування,

      поласти прутня язиком.

      На нього сядь, як поласкаєш,

      і погойдатись себе змусь.

      Кажи, як добре, що кохаєш,

      а потім знов візьми до вуст —

      він має з того шаленіти.

      Не забувай його хвалити,

      він сам себе не піднесе.

      Пишайся тим, що ти кохана,

      кажи, що він є незрівняний,

      леч ти для нього вчиниш все.

      Випитуй го, чого він хоче,

      кажи, що тільки забагне,

      посеред дня, посеред ночі

      все зробиш – хай лише мигне.

      Проси, щоб грав, мов кобилицю,

      при тім хай лається і злиться,

      го іншим разом обзивай.

      Від слів тих збудиться, побачиш,

      повір мя, ти для нього значиш,

      що він для тебе значить, знай!

      Тя має збуджувати, діво,

      все те,