«Слава Аллаху, же сотворив кунштовних жінок,

      Же годні витримувати напір ґвалтовних прутнів!

      Слава Аллаху, же сотворив рівні і тверді прутні,

      Подібні до списів, аби ся вбивали вони іно в піхви, а не деінде!

      Слава нехай буде тому, хто обдарував нас

      Приємністю ссання і гризіння варг,

      Кладіння грудей на груди, стегон на стегна

      І позоставлення нашої калиточки під брамою любови!

      Слава і вічний мир буде тим спосеред вас,

      Которі вміють цілувати делікатне личко,

      Стискати чудний стан, показувати піхвам найбільші прутні

      і заливати розкішниці солодощами меду!

      Трімося і заглиблюймося, пиймо вино і ся розігріваймо,

      Вдаряймо і витягаймо, добиваймося в двері,

      Стараймося, аби наймиліші удари

      Наступували по найґвалтовніших!»

      А далі в книзі є поради,

      як задоволення підняти:

      «В горнятко меду кинь для втіхи —

      дванадцять зерен мигдалю

      і сотню кедрових горіхів.

      Жага до любощів зростає

      у тих, хто курячою жовчю

      і піхву й прутень натирає.

      Ще можна сало розтопити

      і, коли виникне бажання,

      ним прутня добре помастити.

      Розжоване вербове гілля

      і мазь із ягід бузини,

      інбир в оливковій олії —

      відомі люду з давнини.

      Ще в любощах допомагає,

      коли жувати перед тим,

      зерно гірчичне й трохи чаю.

      А є ще напій для кохання:

      сік цибулевий рівно з медом —

      варити й пить перед зляганням».

      У книзі цій, ось далі, тут,

      Є про жінок з усіх усюд:

      «У візантійок волооких

      широкі піхви і глибокі.

      Гішпанки гарні непомірно,

      та пахощів на них надмірно.

      Індуски, хінки і слов’янки —

      це не жінки, єсте, поганки.

      Брудні, паскудні, найглупіші,

      найнікудишніші, найгірші.

      Муринки же – ті є розкішні,

      послушні, у коханні втішні.

      Спокусливіші – ірадійки,

      а найсердечніші – сирійки.

      А бедуїнки й персіянки —

      неперевершені коханки,

      до того ж єсте найвірніші

      і, що важливо, найплідніші.

      В нубійок піхви, наче пічки,

      і укшалтовані сіднички.

      Турчинки мають піхву зимну,

      мороз бере калитку аж,

      у сварках дуже злі, нестримні

      й від перших злучень входять в тяж».

      – Чим провинилися слов’яни?!

      Про них у книзі тільки зло!..

      – Ще не звойовані Балкани

      тодісьмо. Ляшок не було.

      Русинок теж іще не знали.

      Але тепер, щоб знати мали

      із Роксолянії дівиць,

      впишу: солодкі і пестливі,

      в них піхви спраглі, смокотливі,

      слід перед ними впасти ниць.

      Розвеселити тебе хочу,

      від бедуїна тут урок, —

      король мі