Бен-Ґуріон. Держава за будь-яку ціну. Том Сегев
Читать онлайн книгу.
разі зрозуміло, що ми є свідками величезних історичних подій, які виведуть політику Європи на абсолютно новий шлях».[342]
Це передбачення могла зробити лише людина, яка живе на узбіччі європейського «театру», дивлячись на нього ззовні. Зсередини все ще виглядало стабільно та обнадійливо. «Сорок років миру подарували світові чудове самозадоволення, – пише Стефан Цвейг, який жив у Відні водночас із Теодором Герцлем. – Ніколи Європа не була сильнішою, заможнішою, красивішою та впевненішою у ще кращому майбутньому».[343]
Лекційні зали університету були заповнені пораненими солдатами; навчання було припинено. Бен-Ґуріон і Бен-Цві повернулися до Палестини. Бен-Ґуріон не був упевнений, що зможе повернутися на навчання. Він розглядав можливість поїхати у Дамаск, щоб вивчити арабську, бо вважав, що як адвокат, він знайде у Палестині арабську більш корисною за турецьку.[344] Але наступними місяцями Бен-Ґуріон мало встиг. Він повернувся до «Га-Ахдут», зустрівся з іншими членами «По’алей Ціон» та приєднався до медичної місії, яка вирушила до Тиберії, коли там спалахнула епідемія холери. «Якщо я помру в Тиберії, то призначаю Вас довіреною особою моєї спадщини», – написав він знайомому.[345] Чотири місяці по тому він знову опинився у Стамбулі.
Його батько й далі надсилав йому гроші. Банківські перекази з Плоньська часто затримувалися, вочевидь, через війну. Те саме траплялося й у Салоніках. Бен-Ґуріон чіплявся до цього з докірливою нетерплячістю майже у кожному листі. Звичайно, він цінив ту допомогу, яку отримував. «У мене ніколи не буде можливості віддати тобі навіть маленької частини тих жертв, що ти зробив заради мого навчання». Але Давид нагадав батькові, що це була домовленість, яку вони уклали – він має вчитися, а батько – платити.[346]
Деякі з його листів додому, здається, мали на меті змусити батька відчути провину. Якось він написав, що відсутність у нього грошей мало не вбила його. Його підкосила цингв внаслідок сильного браку в раціоні вітаміну С. Лікар пояснював такий стан «хронічним неприйняттям їжі». Бен-Ґуріон жалівся батькові, що страждає від жахливого болю в усьому роті: «Я не міг ані спати, ані їсти». Іноді він брав позику. «Я вже переживав у своєму житті кілька важких моментів, але такий, як цього разу – ніколи», – писав він наприкінці другого року навчання. Здоров’я його погіршувалося, «як і завжди», у найважчі моменти він залишався без грошей. Настав час підбити підсумки. «Мабуть, ми обидва жахливо помилилися, – писав він батькові. – Ти взяв на себе те, що виявилось за межами твоїх можливостей, і я погодився жити в умовах, які можуть зруйнувати всі мої фізичні та моральні сили».[347] У січні 1914 року він настільки захворів, що кілька тижнів провів у лікарні.[348]
Бен-Цві ділив кімнату з Бен-Ґуріоном у невеликому пансіонаті. Йозеф Струмса із Салонік приїхав до Стамбула, щоб закінчити навчання, і Бен-Ґуріон запропонував йому приєднатися до
Листи Бен-Ґуріона до батька від 15 жовтня, 5 листопада, 12 листопада 1912 року, наведені у Erez 1971, pp. 241ff., 245, 246.
Zweig 2002, p. 115.
Ben-Gurion 1971a, p. 56.
Лист Бен-Ґуріона до Блох-Блюменфельда від 21 грудня 1912 року, наведений у Erez 1971, p. 250.
Лист Бен-Ґуріона до батька від 28 червня 1912 року, наведений у Erez 1971, p. 220.
Лист Бен-Ґуріона до батька від 29 грудня 1913 року, наведений у Erez 1971, p. 293.
Листи Бен-Ґуріона до батька від 11 грудня 1913 року, 5 лютого 1914 року, наведені у Erez 1971, pp. 291, 294.