Бен-Ґуріон. Держава за будь-яку ціну. Том Сегев
Читать онлайн книгу.
допомагати. Рівка також часто надсилала йому гроші. Він сказав їй припинити – якщо вона буде наполягати, він відправлятиме допомогу назад. У будь-якому разі, вона відправляла більше своїй сестрі Фейгеле до Берліну, і він з обуренням зазначив: «Робіть усе, що завгодно, зі своїми грошима, але дайте мені спокій».[351] [352]
Бен-Ґуріон отримав на більшості з іспитів найвищі десять балів. Якось він надіслав листівку Рахель Бейт Халахмі, в якій розповів їй про свої високі оцінки – він зазначив, що Бен-Цві отримав лише шість на завданні, на якому він сам отримав десятку, і на якому Ізраїль Шохат, що також перебував у місті, заробив лише вісім. У своїх розповідях батькові він також часто зазначав, що більшість його друзів отримували нижчі оцінки, ніж він.[353]
«Я спробував і зробив це», – повідомив він наприкінці сесії батькові. Спочатку Бен-Ґуріон намагався дискредитувати рівень університету, ніби взагалі тільки він володіє турецькою та східною культурою. Коли він просунувся та відзначився у навчанні, то перестав робити такі коментарі. Насправді факультет був досить хорошим.[354]
Вони були групою юнаків із Палестини, яких у Стамбулі вабив революційний дух молодотурок; багато було й арабів. Деякі з них пізніше працювали у правовій системі в Палестині; троє були призначені суддями, а один служив у Верховному суді. Інші знайшли свій шлях у політичній еліті. Там були також і Ізраїль та Маня Шохат. Йозеф Струмса згадував, що час від часу Шохат відвідував Бен-Цві, свого близького друга з «Га-Шомер». Якщо в кімнаті був Бен-Ґуріон, вони з Шохатом знаходили причину для сварок та підвищення голосу.[355]
Шохат позиціював себе лідером нації, головою уряду у вигнанні. Коли спалахнули війни на Балканах, він стверджував, що переконав турецького військового міністра створити в турецькій армії єврейський полк, який би захищав Палестину. Коли нічого з цього не вийшло, Шохат запропонував туркам п’ятдесят добровольців, яких він зарахує з-поміж палестинських студентів та членів «Га-Шомер». Він стверджував, що його призначили командиром підрозділу зі званням офіцера. З цього варіанту теж нічого не вийшло. Бен-Цві, зі свого боку, даремно намагався переконати моряків-євреїв із Салонік переїхати до Палестини.[356] Вони з Бен-Ґуріоном були активістами єврейської студентської асоціації у Стамбулі. Їх запросили на конвенцію «По’алей Ціон» у Кракові та сіоністський конгрес у Відні. Це був перший сіоністський конгрес у житті Бен-Ґуріона; більшість делегатів випереджали його у досвідченості. Тоді він, здавалося, уже примирився з Рівкою; він поїхав на Песах до Лодзя, і батько також був там. Це став його третій візит до Польщі з моменту від’їзду.
Двадцять восьмого липня 1914 року, коли іспити були позаду, Бен-Ґуріон і Бен-Цві сіли на російський пасажирський корабель у Стамбулі. Вони мали прибути до Яффи за десять днів. За місяць до цього було вбито австро-угорського
Його старший брат Авраам тим часом планував організувати в Палестині лотерею. Бен-Ґуріон написав йому, що він помиляється, гадаючи, що «бруд і зубожіння» гетто принесуть йому у Палестині прибуток (Лист Бен-Ґуріона до батька від 3 квітня 1913 року, наведений у Erez 1971, p. 264).
Листи Бен-Ґуріона до батька від 23 квітня та 21 травня 1913 року, наведені у Erez 1971, pp. 269, 272.
Листи Бен-Ґуріона до батька від 26 липня 1912 року та 12 липня 1914 року, наведені у Erez 1971, pp. 228, 317; стенограма записів від 15 травня 1952 року, BGA, особисті документи; Brun 2008, p. 80ff.; лист Бен-Ґуріона до Рахель Бейт-Халахмі від 5 жовтня 1913 року. GSA, досьє Рахель та Єгезкеля Бейт-Халахмі.
Brun 2008, p. 92ff.
Стенограма інтерв’ю Струмси, стоp. 8, BGA.
Israel Shohat, «Shelichut Vaderech», in Ben-Zvi 1962, p. 35ff; лист Бен-Ґуріона до Блх-Блюменфельда від 6 червня 1913 року, наведений у Erez 1971, p. 237; Лист Бен-Ґуріона до батька від 31 липня 1913 року, наведений у Erez 1971, p. 276; Ben―Zvi 1967, p. 201ff.