Бен-Ґуріон. Держава за будь-яку ціну. Том Сегев
Читать онлайн книгу.
переконало. Лише троє з них підтримали ідею об’єднання і вийшли з партії. Одним із них був Шломо Леві, друг Бен-Ґуріона з Плоньська.[448] Наприкінці лютого 1919 року було скликано загальний з’їзд на честь об’єднання. У ньому взяв участь 81 делегат, які представляли, за словами Бен-Ґуріона, інтереси 1871 єврея.[449]
Новий Сіоністський соціальний союз робітників землі Ізраїлю «Ахдут га-Авода» (що означає єдність праці), визначав себе «гілкою світового соціалістичного робітничого руху». Але він обережно уникав радикальних формулювань. Його платформа містила вимогу націоналізації землі, створення державного капіталу та рівних прав, але жодного слова про класову боротьбу чи диктатуру пролетаріату. З іншого боку, об’єднавчий з’їзд вимагав «міжнародних гарантій заснування вільної єврейської національної держави у Палестині». Це був рішучий відхід від прийнятої сіоністської термінології «національного дому».[450]
Кацнельсон привів до нової партії людей більше, ніж це зробила «По’алей Ціон» – організація сільськогосподарських робітників, яку він представляв, уже почала створювати організації взаємодопомоги, серед яких «Купат Холім» – послуги медичного обслуговування та ринковий кооператив Хамашбір.[451] Бен-Ґуріон приніс у нову партію список адрес заможних американців, щоб звернутися до них по допомогу, а також політичний досвід, здобутий у демократичній партії Нью-Йорка, яку він назвав «Єврейським Тамані-холом». «По’алей Ціон» також скористався деякою допомогою фонду робітників у Палестині, створеного закордонними філіями партії. Але головним надбанням, яке Бен-Ґуріон міг запропонувати новій партії, була його невтомна енергія та пристрасть до перетворення всього, що він мав, у політику. Він був готовий вести нескінченні діалоги для переконання інших, урізати залаштункові угоди, виголошувати та слухати нескінченні промови. «Мені довелося вести важку і запеклу боротьбу – і я переміг, – хвалився він Паулі. – Шкода, що ти не бачила цього на власні очі. Тоді ти б пишалася не лише своєю донькою, але й чоловіком». Як і минулого року, коли Бен-Ґуріон кинув Паулу в Нью-Йорку, він пообіцяв, що її співучасть у його перемозі компенсує все, що вона перенесла.[452]
Донечці Геулі було тоді пів року. Паула тішила свого чоловіка повідомленнями про грайливу вдачу дівчинки та красу її очей. «У неї багато хто буде закоханий», – прогнозувала вона. Доки Бен-Ґуріон був у Яффі, проводячи остаточні підрахунки голосів за створення нової партії, у Геули з’явилися перші два зуби. Але це були рідкісні щасливі моменти в житті Паули. Її продовжувала мучити самотність. З нею жила помічниця. Їй також допомагав доктор Шмуель Ельсберг, у будинку якого вона познайомилася з Бен-Ґуріоном. Одного разу завітав до неї в гості й Шмуель Фукс. Але минали місяці, а її туга за Бен-Ґуріоном зростала і поглиблювала депресію. Кілька разів вона розповідала йому про жахливі передчуття смерті. «Я боюся, що
Tzachor 1981, p. 38.
Ben-Gurion 1971a, p. 118.
Ben-Gurion 1971a, p. 116ff.; Yitzhak Ben-Zvi to Rachel Yanait, Nov. 24, 1918; BenZvi 1967, p. 263.
Tzachor 1981, pp. 25, 140.
Лист Бен-Ґуріона до Паули від 3 березня 1919 року, наведений у Erez 1971, p. 413.