Бен-Ґуріон. Держава за будь-яку ціну. Том Сегев
Читать онлайн книгу.
не менш щирі співчуття щодо тяжкого становища Паули. «Коли я читаю про те, що ти відчуваєш самотність і безпорадність, мені здається, ніби гострий ніж пронизує приховану рану», – писав він. Бен-Ґуріон радів її великому коханню, яке дозволило йому залишити її саму в Нью-Йорку. До свого батька він писав: «Я думаю, так не жертвувала собою жодна жінка».[456]
Він спробував домовитись, щоб вона приїхала. «Я живу в постійному очікуванні твого приїзду, – писав він їй. – Це наче мій Месія». Але тоді було дуже нелегко отримати всі необхідні дозволи. Він вигадував усілякі схеми; в одній із них він доручив Паулі написати у своїй заяві про імміграційне посвідчення, ніби вона є біженкою, яка повертається до Палестини після турецької депортації під час війни.
Це був ще один приклад того, наскільки Бен-Ґуріон був схильним обходити будь-які юридичні перешкоди, що стояли в нього на шляху. Наочним проявом цього було підроблене свідоцтво про народження та диплом про середню освіту. Бен-Ґуріон подорожував за чужим паспортом і позбавився обов’язку служити в російській армії. Кінцевий підсумок був вартий тих зусиль. Офіційно він ще був у армії, але в листопаді 1918 року командир дозволив йому поїхати до Палестини у відпустку. Якось він пішов у самоволку на кілька днів і був покараний.[457]
Якось йому вдалося зібрати 900 доларів, щоб купити Паулі квиток першого класу на пасажирський корабель. Вони з Геулою приїхали в листопаді 1919 року, і незабаром уже втрьох переїхали в орендовану кімнату в Тель-Авіві. Геула відсвяткувала свій другий день народження кількома місяцями раніше, і Бен-Ґуріон написав батькові, що вона була найкрасивішою, найсердечнішою, найсимпатичнішою і найрозумнішою дівчинкою, яку він коли-небудь бачив. На жаль, тоді вона розуміла тільки мати, бо та розмовляла з нею англійською, але Бен-Ґуріон був упевнений, що незабаром донечка вивчить іврит. «Паула все ще її годує грудьми, але ми вже вирішили її відлучити», – повідомляв він. За кілька місяців мала народитися друга дитина.[458]
З політичного погляду це було міжвладдя. До липня 1922 року, коли Ліга Націй затвердила юридичний документ, який надавав Великій Британії право керувати Палестиною, майбутнє країни було предметом тривалих міжнародних дискусій. Саме у цьому контексті Хаїм Вейцман досяг своєї вершини як державний діяч. Подібно до зусиль, що сприяли підписанню Декларації Бальфура, сіоністська дипломатія велася далеко від Палестини і її мешканців, серед яких був і Бен-Ґуріон. Серед арабського населення країни почалися акції протесту.
Щоб врегулювати дедалі більшу напруженість, у червні 1919 року скликали Тимчасовий Комітет. Дехто з учасників цього Комітету вимагали висування мирної ініціативи, частково на тлі виселення арабських фермерів-орендарів із земель, придбаних сіоністським рухом. Інші вважали, що мир з арабами неможливий. Бен-Ґуріон був одним із них. Він говорив коротко і прямо. «Усі бачать труднощі у відносинах між євреями й арабами, –
Лист Паули до Бен-Ґуріона від 11 квітня 1919 року, BGA; листи Бен-Ґуріона до Паули від 15 квітня та 17 травня 1919 року, наведені у Erez 1971, pp. 415, 420; лист Бен-Ґуріона до сестри Ципори від 29 грудня 1918 року, наведений у Erez 1971, p. 409; листи Бен-Ґуріона до Паули від 8 травня 1919 року та 18 листопада 1918 року, наведені у Erez 1971, pp. 400, 409, 418; лист Бен-Ґуріона до батька від 1 липня 1919 року, BGA.
Teveth 1977, p. 19; записи зі щоденника Бен-Ґуріона від 7, 8, 12 та 13 грудня 1918 року.
Teveth 1977, p. 476; лист Бен-Ґуріона до батька від 24 листопада 1919 року, наведений у Ben-Gurion 1971a, p. 153.