Бен-Ґуріон. Держава за будь-яку ціну. Том Сегев
Читать онлайн книгу.
свого боку, на межі розорення». Гроші барона Мелчетта були призначені на потреби оборони. Тим часом Бен-Ґуріон намагався продати «шекелі» євреям Великої Британії, що давало б їм право голосу на виборах до Сіоністського конгресу. Але цього разу йому пощастило значно менше, ніж багато років тому, коли Бен-Ґуріон хотів зробити те саме зі своїми однокласниками у Польщі.[479]
Врешті-решт він вирішив, що зоставатися в Лондоні довше немає сенсу. На початку квітня 1921 року Бен-Ґуріон відправив Паулу та дітей до свого батьківського дому в Плоньську. Він приєднався до них три тижні по тому; а поки що впорядковував справи своєї партії.[480]
Розрух, спричинений війною, був помітний у Польщі скрізь, особливо на сході та півдні. Багато міст згоріло. Сотні тисяч біженців досі не повернулися до нормального життя. Частиною з них були євреї. Багато хто вижив завдяки допомозі Спільного Комітету розподілу (у народі відомого просто як «Спільний»), організації єврейського соціального забезпечення, що базувалася у Нью-Йорку.[481] Одним із членів першої медичної групи, яку «Спільний» спрямував до Східної Європи після війни, був доктор Шмуель Фукс; його місією було піклуватися про зуби польських євреїв. Він створив вісім нових клінік, роздав 21 576 зубних щіток та понад 25 тис. одиниць зубної пасти, виготовленої за власною спеціальною формулою. Робота привела його до багатьох єврейських спільнот, серед яких був і Плоньськ.[482] Фукс вірив у майбутнє єврейського життя у діаспорі та приїхав до Польщі, щоб допомогти євреям реабілітуватися там; Бен-Ґуріон приїхав шукати «необхідний матеріал для наших трудових потреб у Палестині», маючи на увазі іммігрантів, як він писав.[483] Мабуть, вони розминулися один з одним; схоже, Фукс прибув до Польщі за кілька тижнів після того, як Бен-Ґуріон звідти поїхав.
Сімейний візит до Плоньська перетворився на кошмар. Сім’я Грюна розмістила свою американську гостю та її дітей у кімнаті, де стеля була вкрита пліснявою. Господарі не опалювали приміщення, і вода була брудна. Обоє дітей захворіли. Бен-Ґуріон зобразив проблему як взаємне непорозуміння. «Це була зустріч двох світів, трохи чужих один одному», – писав він, додаючи, що його сім’я звикла до якості води у Плоньську, але Паула не могла зрозуміти, як нормальні люди п’ють «таку каламутну речовину». Паула була обурена звичками Грюнів, тим, як вони розмовляли, їхніми манерами за столом, «усіма тими деталями повсякденного життя, які нібито не мають ніякої цінності та інтересу», як сказав Бен-Ґуріон, «але насправді регулюють стосунки між людьми». Паула вважала, що вони її зневажають і намагаються принизити. Вона була нещасна. Бен-Ґуріон намагався зблизити обидві сторони, але марно. Одного разу він покинув її у Плоньську та повернувся до Палестини.[484]
Вирішальним моментом став заголовок у «Га-Цефіра» 3 травня 1921 року: «Деталі заворушень у Яффі». Газета спиралася у цьому повідомленні на офіційні заяви верховного комісара, згідно з якими
Лист Бен-Ґуріона до Рахель Янаіт та Іцхака Бен-Цві від 21 січня 1921 року, BGA; лист Бен-Ґуріона до Рахель Янаіт від 9 жовтня 1920 року, наведений у Erez 1972, p. 26; лист Берла Кацнельсона до Бен-Ґуріона від 2 жовтня та 22 листопада 1920 року, BGA; лист Моше Шеркота до Бен-Ґуріона від 1 червня 1921 року, наведений у Sharett 2003, p. 190; Teveth 1980, p. 119.
Dinur 1954–1964, 2, 1, pp. 128ff., 148; листи Моше Шертока до Бен-Ґуріона від 1 червня та 24 липня 1921 року, наведені у Sharett 2003, p. 190, 274; лист Рівки Хоз до Еліяху Голомба від 25 липня 1921 року, наведений у Sharett 2003, p. 276.
Tomaszewski 2001, p. 421.
Заключна доповідь від 1січня 1922 року, JDC Archive, AR 1921/1932, досьє 130.
Лист Бен-Ґуріона до Залмана Рубашова від 14 грудня 1921 року, наведений у Erez 1972, p. 92.
Листи Бен-Ґуріона до батька від 6 червня 1921 року та 23 березня 1922 року, наведені у Erez 1972, pp. 66, 97.