Бен-Ґуріон. Держава за будь-яку ціну. Том Сегев
Читать онлайн книгу.
тих, що були засновані євреями та християнами кінця ХІХ ст. У серпні 1920 року двадцять молодих чоловіків та чотири молоді жінки, члени соціалістично-сіоністського молодіжного руху під назвою «Га-Шомер га-Цаїр», оселилися на самотньому пагорбі над озером Кінерет. Вони прокладали дороги і копали колодязі, читали Ніцше та Фройда. Дехто з них був також зачарований Ісусом із Назарету. Навіть коли вони рухалися назустріч мрії, однаково страждали від самотності та сексуальних розчарувань і виявляли повну покору лідерові, на кілька років старшому за них, який рекомендував робити інтимні зізнання глибоко вночі. Громада мала назву Бітанія Іліт; пізніше її члени заснували Бейт Альфа, перший із десятків кібуців, створених «Га-Шомер га-Цаїр» наступними роками.[501] «Гістадрут» також заохочував створення кібуців. Значною мірою ці спільноти визначили межі національного дому, і їх помилково усюди в Палестині називали елітою єврейського суспільства. Насправді це були окремі громади, які майже нікого не приваблювали.
У період свого розквіту Трудовий батальйон, названий на честь Трумпельдора, налічував близько восьми сотень членів, але більшість часу існування батальйону їх було набагато менше. Вони важко працювали за мізерну зарплату. Деякі їх «компанії», як називали робочі групи, жили громадами. У ліпшому випадку вони мали можливість придбати намети, але найчастіше спали просто неба, на своїх робочих майданчиках. Вільні та запальні, вони у своїй масі мріяли про червоне майбутнє у дусі російської революції. Трудовий батальйон повинен був виконувати накази «Гістадрута», і поки це відбувалося, Бен-Ґуріон був задоволений. Проте задоволення тривало недовго.[502] Батальйон незабаром почав погрожувати існуванню «Гістадрута» та самого Бен-Ґуріон, що спонукало його вперше в житті діяти як жорстокий та безжальний лідер. Шломо Леві був у центрі подій.
Якось уранці на початку червня 1921 року Леві вирушив у долину Ізреель, щоб розвідати місцевість невеликого арабського села на східному кінці долини, відомого під назвою Нуріс. Кілька місяців по тому сіоністський рух вирішив придбати частину землі Нуріс, що стало найважливішим здобутком того часу. Леві вважався простаком, який не читав книжок. «Він черпав свою мудрість із книги життя», – казав Бен-Ґуріон.[503] Леві був одним із перших членів «Га-Шомер», і на відміну від інших трьох друзів його юності, залишався фермером.
«Мені здалося, що це Обітована земля», – писав Леві про свій перший візит, але поля були сповнені арабських фелахів, а також жінок і дітей – це було скінчення сезону збору врожаю. «Мої вітання до працівників на полях інколи були зустрінуті без ентузіазму, а інколи – насупленими поглядами, – розповідав він. – Я нутром відчував їхню ворожість. Були також і озброєні бедуїни, верхи на конях, усі з пронизливими, вогняними очима та прикритими обличчями». Потім величезні зграї овець та їх пастухи перекрили йому дорогу. Вони теж кидали на нього «люті погляди» і обмінювалися «бурмотінням», про значення якого він міг лише здогадуватися.
Nordheimer 2014.
Авраам Таршиш, стенограма інтерв’ю, BGA; Anita Shapira 1989, p. 157ff.
Lavi 1968, p. 8.