Гроші, Куба і література. Олег Галетка
Читать онлайн книгу.
вже доїла! Тарілку перевіряти будеш? – знущалася дочка.
Чоловік стулив щільно губи, жовна затанцювали на його щоках.
– Ну, тоді поки – па-па.
Дівчина посміхнулася (копія матері, подумав Соломахін), підвелася й пішла до виходу. Ігор Вікторович роздратовано зім’яв серветку.
Він хотів її здивувати. Навіть не здивувати, а довести, що він кращий, важливіший за матір. За ту стерву, яку він так і не зміг зламати під себе. Бажав довести, що в цьому світі він може те, чого ніколи не зможе її мати. Ніколи. Чоловік оглянув зал. Ресторан був порожній, тільки його власна охорона напружено стежила за босом. Після зустрічі з дочкою Ігор Вікторович завжди залишався напруженим.
– Агов, – Соломахін свиснув круглолицьому охоронцеві й махнув рукою.
Той запитально тикнув себе пальцем у груди, розгублено глянув на напарника і, отримавши від боса стверджувальний кивок, підійшов до столика.
– Сідай.
Хлопець сів.
– Дружина є?
Соломахін вивчав охоронця. Ім’я хлопця він не пам’ятав, не запам’ятовував принципово, ніколи не цікавився особистим життям, ніколи не вітався.
– Ні.
Хлопець замотав головою.
– А баба є постійна?
– Дівчина є, – кивнув хлопець.
– Баба, дівчина… Яка нахрін різниця!? День народження коли в неї?
– Було два місяці тому, – відповідав охоронець.
– І що ти їй подарував?
– Ланцюжок із кулоном.
– І все?
Ігоря Вікторовича дратувала стриманість у голосі підлеглого. Він сам не розумів, навіщо покликав цього вузьколобого кандидата в майстри спорту з тайського боксу. Соломахін не вірив, що цей телепень зможе чимось йому допомогти, але ідей не було, а тому годилися будь-які. Мозковий штурм, так, здається, це називається.
– Так, – відповідав хлопець.
– Ну, а так щоб здивувати? Ну, я не знаю, машину квітів або поздоровлення на радіо, а чи під її вікнами фарбою щось написати?
– Н-ні, – гугнявив охоронець.
– Ясно, вільний.
Хлопець устав, секунду м’явся в нерішучості, побоюючись того, що бос не все сказав, а потім відійшов до напарника.
Потрібна була ідея! Потужна, яка б докорінно змінила ставлення дочки до нього, до батька, до реального чоловіка, який може в цьому світі все. За єдиним винятком – підкорити колишню дружину. Ця думка знову боляче вколола самолюбство чоловіка. Він голосно вдихнув повітря крізь зуби, підвівся та пішов до виходу.
Маленький товстий чоловік грайливо всміхнувся й розлив віскі по склянках. Лід у них давно станув. Гладка поверхня столу була присипана білим порошком, немов на столі вимішували тісто, а після – неохайна господиня погано витерла борошно. Більшість столів VIP-зони модного клубу були притрушені таким порошком. Унизу бухкала музика, а тут у кабінках люди перебували в інших світах, до яких вели білі доріжки й кольорові колеса.
Поряд із чоловіком сиділи дві дівчини. Одна – пухка блондинка у вечірній сукні