Гроші, Куба і література. Олег Галетка
Читать онлайн книгу.
Ось вона! Ідея! Ідея, породжена тупоголовим бійцем, але ідея гарна. Те, що треба! Це не бутик і не співачка з голим задом! Це статус! Це показник рівня культури! Його дочка – знаменита письменниця! Їй теж це сподобається. Вона, звичайно, скривить свою пику, але ідея припаде їй до душі. І тоді вона буде його! Не матері, а його! Його дочка – письменниця! Соломахін ще раз спробував ідею на смак. Насолода передчуття наповнила Ігоря Вікторовича.
– Ну й що ви? – опам’ятався Соломахін.
– Та що ми? – Дмитро знизав плечима. – Ми із Семеном пристрахали його, на бабки його виставили. Він привіз. Віддавав і вибачався, – Дмитро посміхнувся. – Лошара.
– Багато взяли?
Дмитро осікся, сховав посмішку.
– Я не відберу! Просто цікаво.
– П’ять косарів, ну, він реально ледь не зґвалтував сестру, що мені лишалося?! Мордобій ви не заохочуєте, а покарати треба було! Я…
– Координати його є?
– Так, ось візитка.
Дмитро простягнув візитку, неначе давав левові сосиску.
Ігор Вікторович довго вивчав шматок тисненого паперу. Присутні завмерли, чекаючи вердикту.
– Усі вільні, а ти, Дмитрику, залишись.
Люди поспішали залишити кабінет боса, виходили спокійно, але швидко. Соломахін заговорив.
– Я хочу, щоб ти перевірив цього культурного діяча й накидав невелике досьє.
Соломахін вивіреним жестом запеклого картяра відправив візитку своєму підлеглому. Картка зупинилася точно біля руки Дмитра. Той, не дивлячись, сховав папірець у кишеню.
– Буде зроблено.
– Вільний.
Дмитро підвівся й залишив боса одного в кабінеті.
У кімнаті було задушливо, пахло сексом. Єдине вікно закривала важка штора, на якій висіли вирізки з журналів. Стіни були вкриті подібними вирізками з фото, що розташовувалися без усякого порядку від підлоги до стелі. Меблів у кімнаті не було, окрім старого матраца, кинутого в кутку, та старенького ноутбука з подряпаною кришкою, який тулився поруч. Над матрацом висіли два плакати. Один – портрет Че Гевари, другий – силует Леніна. Поряд із ними кілька невеликих мап Куби й одна Непалу. Вирізки й мапи кріпилися до стіни пластиліном, і навколо куточків розповзлися жирні плями.
На матраці, важко дихаючи й дивлячись у нерівну стелю зі слідами кривавої комариної бойні, лежали оголені хлопець і дівчина. Єдина лампочка в центрі квартири радше створювала напівморок, ніж освітлювала. Через це Ленін виглядів жахливим, а Че Гевара взагалі був схожий на вихованця графа Дракули.
Хлопець намацав на підлозі пачку вітчизняних сигарет. Закурив, намагаючись випускати дим кільцями. Закашлявся.
– Ну як зустріч із батьком?
– А! – відмахнулася дівчина.
– Чергова спроба затягти тебе в систему?
– Щось таке, батьківський інстинкт вимагає свого. Бажає для мене влаштувати свято. Пропонував варіанти подарунків, – посміхнулася, намагаючись виглядати незалежною й байдужою.
– Міщанські ідеї?
Хлопець