Урочиста хода навкруг святині,

      В «наосі»9 срібна статуя богині.

      Пальмове листя, жбани, смолоскипи,

      Священний Фаллос – символ над усім.

      В середині храм має вигляд скиту,

      Та все ж людей зійшлось чимало в нім.

      Злостивий Сет10 в труну спровадив брата,

      Озіріса. Пішла його шукати

      Ізіда. Тіло мужа відшукала.

      Та знов останки брата викрав Сет.

      У нього зло до мертвого буяло —

      Зло не назад живе, а наперед.

      Озіріса щоб не похоронили,

      Чотирнадцять частин нарізав з тіла

      Сет злісно. І розкидав по Єгипту,

      По Верхньому й по Нижньому в містах.

      Здавалося, шукати – діло згибле,

      Проте Ізіда стиснула вуста

      І подалась на пошуки з сестрою

      Нéфтіс11. Ще з Гором, Тоотом – юрбою…

      Це перша дія священнослужіння,

      Надалі – лиш для вищих ступенів,

      Хто віддає вірянам повеління —

      Пророків, містагопів і жерців.

      Частина друга оргії нічної:

      Безмовні хлопчаки́ у білих строях

      На срібних тацях хліб несли і м’ясо,

      Вино солодке й сушені плоди,

      Сикеру12 розливали, що відразу

      Ум застилає, мов солодкий дим.

      Жрець хлопців відпустив і хутко двері

      Замкнув. Подався в глибину печери,

      Всіх обійшов з таємними словами,

      Що перепусткою були у храм.

      Між позолоченими ланцюгами

      З кадильниць вився синій фіміам.

      Цар дав усім релігіям свободу —

      Він рахувався з вибором народу.

      Був давній храм непоказним із виду,

      Прорубаний у скелі грубий скит.

      Цариця храм Озіріса й Ізіди

      Для себе привела в належний вид.

      Старого фараона Суссакіма

      Донька, якій жерці корились німо,

      Цариця Астіс з волі Соломона

      Розбудувала скит і вглиб і ввись.

      Звела в дворі пілони і колони,

      Вівтар був лиш суворим, як колись.

      Гранітні стіни по людському зросту,

      Зручні низенькі для молінь помости,

      На стелі небо, сонце, зорі, місяць,

      А на підлозі звірі і трава.

      Майстри зобразили все так уміло —

      Навколишність у храмі, мов жива.

      Зображення богів на всіх колонах,

      Що пильно спозирають світ безсонно.

      Бог Шу, що вітри буйні будить зрання,

      Бог сонця Гор, бог місяця Тоот,

      Шакал – Анубіс – бог бальзамування,

      Баст з видом кішки, Міну з міста Копт.

      Себех з Фаюме з видом крокодила,

      Богиня Нейт, що сонце народила.

      Веселощів богиня й компліментів —

      Гатор, корова з видом весняним.

      У виді барана Хентіементу —

      Незрозумілий люду бог, страшний,

      У глибині над вівтарем Ізіди

      Зображення.