Ув'язнений №603. Антон Марчук
Читать онлайн книгу.
в ту сторону, де приземлився космічний корабель. Там, за базальтовими брилами, пролягала простора гола площа, на якій не було жодного дерева і не водились звірі. На краю площі стояло невеличке містечко із кам’яним будинками, мармуровими колонами, високими мечетями і напівкруглими апсидами. Біля комплексу знаходився ангар, де здійснив посадку космічний корабель. Периметр охороняли озброєні люди у військовій формі. На незабудованій території працювали робочі у касках, а решта містечка була огороджена високим залізним забором. Коли Джон і Мері підішли до огорожі, дехто з військових став перед ними і попросив перепустку.
– Ми не тутешні, ― сказав Джон. ― Це якась закрита територія?
– Якщо у вас немає документу на дозвіл, ми маємо ідентифікувати вас, ― заявив м’язистий чолов’яга із серйозним виразом на обличчі.
Під супроводом охорони їх провели всередину до напівкруглої сріблястої будівлі, що по формі нагадувала баню церкви; круглі вікна будівлі прикривали жалюзі. Вони пройшли по білому мармуровому коридору і зайшли у одні із бічних дверей.
За столом сидів високий чоловік у світло-коричневій потертій куртці, з якої визирала футболка. У нього були азіатські риси обличчя. Він зігнувся над електронним приладдям, тримаючи в руках інструменти. Його кабінет був заповнений ламповими комп’ютерами і залізним непотребом. В нетрях лежали андроїди, електронні пристрої та деталі механізмів.
– Я ж просив мене не турбувати, доки працюю над проектом!!! ― гаркнув він.
– Перепрошую, Каро Сано, ― озвався до нього охоронець, ― але у нас двоє затриманих людей без перепустки, яких ми не змогли ідентифікувати.
– Люди? ― здивувався Каро. ― Якого дідька вони тут взялися? Ми б зафіксували космічну активність, якби хтось спробував сюди потратити.
– Ми випадково натрапили на це місце, ― втрутився у розмову Джон.
– Покажіть ваші документи, ― сухо вимовив Каро, продовжуючи копатися з приладдям.
Джон виклав з кишені потертий значок із надписом «ВОРТЕКС» ― єдине, що лежало там. Каро побачив значок і з острахом подивився на Джона. Потім він дав команду своїм людям, і охоронці зникли за дверима.
– Отже, вас прислав ВОРТЕКС? ― його голос став м’якшим. ― Чому ви раніше нічого не сказали? І чому не в формі?
– Бо хотіли зустрітися з вами особисто, ― підхопила розмову Мері. ― Ми на секретній місії, про яку ніхто не має дізнатись.
– Зрозуміло, ― Каро кивнув головою. ― Ви хочете знати деталі проекту? Саме за цим вас прислали?
– Так, ― погодився Джон. ― Перш за все ми хотіли б отримати більше інформації про це місце.
– Аааа! ― схвально вигукнув він. ― Я тут головний по питанням безпеки. На жаль нас ніхто не попередив, що буде перевірка. Ми ще тільки на стадії розробки, тому сильно не готувались. Поки я ще трохи зайнятий, а доки не закінчив, вас проведе Нейра і покаже цілий комплекс.
Каро Сано привів милу смугляву жіночку середнього зросту з довгим темним волоссям, заплетеним у кінський хвіст.