Двері чорної краплини. Пригодницьке фентезі. Олександр Викторович Манько
Читать онлайн книгу.
дріб’язковими, проблемами. Деякі впізнали Гришу. Він їм махнув рукою, типу привітавшись, відповів на стандартні питання щоб відчепились. Коли сів на автобус, знайшов місце біля вікна щоб більше ні з ким, хто не потрібний, не говорити. Потім подзвонив своєму другові і сказав, що його найближчого часу не буде. Той відповів, що спробує передати іншим.
Його на зупинці зустрів дядько Свирид. Він був радий бачити свого племінника, який так давно не приїжджав. Подумалось, що особливо він був радий ще одній робочій силі, що в нього з’явилася. Вдома у дядька, тітка добряче привітала племінника і пригостила його таким обідом, що Гриша через півгодини, відчув таку тяжкість у животі, що важко було встати із-за столу.
Через деякий час, після добрячого відпочинку, Гриша пішов з дядьком на сінокіс. Він складав у валки суху траву, а потім вилами носив її на копицю, яку дядько розкладавав на трактор. Йому не було надто важко, та все ж піт лився рікою. Він працював слухаючи байки дядька, який розповідав різні історії. Ці розповіді він чув дуже часто, по декілька разів, та все одно кивав, ніби в перший раз. Це полегшувало працю, яка з кожною годиною ставала все тяжчою. Під кінець, дядько запропонував:
– Сходи на річку. Скупайся. Он вона, – він показав в далину, – просто йди по стежці. Ти побачиш, яка там чиста вода і освіжишся добре. Тільки не довго, бо вже потрібно повертатися додому.
І справді, річка виявилась недалеко від їхнього сінокосу. Верби на березі тягнулись до води, ніби запрошуючи покупатись. Водорості виглядали на поверхні, скручувались і розпрямлялись у потоці вод. Та вода була чистою і прозорою.
Гриша роздягнувся і вскочив у річку. Тепла вода, нагріта за цілий спекотний день, була приємною і він трохи проплив вперед. Через деякий час, пірнув на глибину. Внизу щось було і він занурився ще глибше. Те, що він побачив вельми здивувало його. Потік навколо уповільнився і вдалині він побачив видіння. Ніби двоє, хлопчик і дівчинка, швидко тікали від чогось, та вихід знайти не могли. Гриша захотів крикнути їм щось під водою, але вони зникли так же швидко як і з’явились. Від здивування, він ковтнув води і швидко винирнув. Вийшовши на сонце, трохи обсох, попутно витрушуючи воду з вух. Він не придав значення тому що побачив, звернувши на те, що перегрівся. Одягнувшись, попрямував до дядька, який його чекав. Він виліз на копицю сіна, що височіла над трактором, набираючись сіна на мокре тіло. Подивився навкруги. Все таки красиво на природі, краса якої, віє романтикою. Ще тільки вчора він мало не попав в міський нічний клуб, а тепер їде на копиці, здавалося так далеко від цивілізації. Він був не проти працювати, набиратися життєвого досвіду, бо вважав, що все згодиться. Тим більше в місті не було чого робити і діти, такі як він, від нудьги шукали неприємності. По крайній мірі йому так дядько казав, залишок дороги.
В дядька і тітки вдома його чекала смачна вечеря, яку він розділив з двома своїми двоюрідними братами. Ці веселі хлопчаки були менші за нього на три роки. Вони намагалися хоч якось пожартувати над Гришою,