Двері чорної краплини. Пригодницьке фентезі. Олександр Викторович Манько
Читать онлайн книгу.
кімнату через вікно. Коли в кімнаті не залишилось ні однієї пташки, Ілона зрозуміла що її чекає генеральне прибирання. Вона поглянула на Петрика. Схоже такі фокуси дались йому важко. Він сів на стілець. По його обличчю виднілася сильна перевтома. Він тяжко дихав, але очі горіли вогнем впевненості. Побачивши його таким щасливим, Ілона теж піднеслася духом.
– Ти дуже стомився? – Запитала Ілона.
– Так, є таке. Як тобі? Що я вмію?
– Це було дивовижно. То і я зможу таке зробити?
– Зможеш, якщо постараєшся. Ось у мене, це зайняло пів року тренувань. Поки що, можу зробити тільки це.
– Напевно тому тебе вигнали з попередньої школи? І перевели до нас.
– Це тепер я зрозумів, що можна було ці речі поєднувати. А тоді я так захотів навчитись цьому, що прогулював школу. Навіть покарання від батьків мене не зупиняли.
– Зрозуміло. Та я рада, що ти все ж зумів взяти себе в руки. – Ілона говорила і попутно збирала в корзину для одягу пір’я, яке було по всій кімнаті.
– Тепер скажи, чому ти зупинила мене? Ніби все йшло нормально.
– Бачиш напис? Як думаєш? Що ми пропустили?
Петрик поглянув. Все, ніби, сходилось. Через секунду він зрозумів чого не вистачає. Він подумав: якось треба виконати фразу «Старе та нове враз з’єднаються».
– В мене жодної ідеї, про що мова. Старе та нове… Це може означати будь що. Напевно я занадто стомився. А які твої думки, Ілоно?
– Я думаю що скоро стане ясно що це. Просто потрібно ще трохи часу.
– Як скажеш. Тобі допомогти з прибиранням? – Запитав, для ввічливості, Петрик, та відчув, що голос має йому щось сказати, щось не дуже приємне. Потрібно було спішити.
– Ні, дякую. Я сама. – Відповіла Ілона.
– Тоді я пішов. Я зателефоную.
– Бувай. Дивись не впади по дорозі.
Ілона, коли Петрик пішов, подумала з досадою: треба було прийняти його допомогу. Навіщо я відмовилася?
Прибирання тривало досить довго. Від дрібного пір’я і пилу хотілось чхати і очі сльозились, навіть коли вона в рукавичках збирала пір’я. Вона наповнювала сміттєвий мішок, який після прибирання виявився повним. Потім взяла пилосос і продовжила позбавляти від пилу кімнату. Їй хотілось швидше прибрати і поговорити з подружками по телефону. Про себе вона відмітила що малювати їй не хотілось. Ще та сама пристрасть була, але вже не палала. Тієї миті, коли Петрик продемонстрував свої вміння, її це не вразило. Та тепер вона зрозуміла що і сама щось може. Не до кінця правда, та через деякий час все в неї вийде, вона була впевнена в цьому. Також уява почала малювати їй те, що можна буде знайти за цими дверима. Але їх треба було ще відкрити.
З такими думками Ілона завершила прибирання. Вона взяла телефон і зателефонувала поділитися пригодами та запропонувати кудись піти. Деякі мали свої турботи і відмовились від її пропозиції. А пропонувала вона сходити на пляж. Після того, як місце зустрічі було домовлено, вона знайшла свій найкращий купальник,